0
0
Хвиля ленінопадів пройшла по всій Україні. Але в Запоріжжі на площі Леніна все ще стоїть пам’ятник Леніну й козирним жестом вказує на ГЕС ім. Леніна.
«Гітлер, Сталін, Муссоліні – синки Леніна »
В.Винниченко, 1939 р.
Цю «ленініаду» у назвах вулиць, площ, районів у Запоріжжі можна продовжувати до нескінченності. Але ніщо не викликає стільки суперечок, як величезна кам’яна статуя В.І. Леніна, що височіє над городянами, які мирно прогулюються.
Неодноразово противники комуністичної символіки погрожували знести пам’ятник, якщо його не демонтують цивілізованим шляхом на підставі рішення міської ради. Ухвалення рішення затягувалося, а українські патріоти переносили передбачуване «знесення» на невизначений термін. Ось уже рік, як патріоти, комуністи й міська влада ходять по колу в пошуках консенсусу, який би задовольнив усіх.
Так як позиція проукраїнськи налаштованих громадян у цьому питанні більш ніж ясна, хотілося б зупинитися на аргументах прихильників пам’ятника Леніну в Запоріжжі. В більшості своїй вони дублюють один одного, що дає можливість розбити їх на тези.
1. «Це ж пам’ятник!»
Визначень поняття «пам’ятник» величезна кількість. Але якщо узагальнити деякі з них, то вийде, що «Пам’ятник – це витвір мистецтва, створений для увічнення пам’яті про людей і події. Багато пам’ятників, окрім виконання об’єктивно-історичної функції, є джерелом пропаганди».
Наскільки цінним витвором мистецтва є пам’ятник Леніну в Запоріжжі, може визначити тільки мистецтвознавець. Тим не менш, недосвідчені в цьому питанні люди волею-неволею, виходячи зі своїх естетичних уподобань, бачать у ньому вище рукотворне створіння чи невміло обтесану кам’яну брилу, що не відрізняється від тисяч інших. Далі, належить розглянути, що за події удостоїли Ілліча такої «пам’яті».
2. «Це ж наша історія!»
З цим висловлюванням важко посперечатися, бо це дійсно історія. Цікаво, однак, що не всім людям, які вписали своє ім’я в історію, прийнято ставити пам’ятники. Візьмемо, наприклад, Гітлера. Адже він теж є частиною історії, не тільки німців, а й багатьох країн світу, тим не менш, практично неможливо знайти жодного пам’ятника, який би увічнив цей історичний період у контексті торжества нацизму над іншими політичними системами. Звичайно, Гітлер це один з найяскравіших прикладів, існують й інші політичні лідери, злочини яких з плином часу стали доступні широкому загалу, й пам’ятники їх були знесені. Що ж, враховуючи масовість засилля пам’ятників Леніну в Україні, потрібно зрозуміти який був його внесок в нашу історію й яке відношення Ленін мав до України.
Володимир народився в Симбірську Російської Імперії (з 1924 р. Горки, Московська область, СРСР). В Україні він не був жодного разу, хоча багато розмірковував про нашу державу. В своїх працях він підіймав питання про національну свободу, культуру, українську мову й т.д. Але так як ми дізнаємося про людей, насамперед, по їх справах, давайте зосередимося на заслугах Володимира Ілліча. Отже, взимку 1917-1918 рр. він організував вторгнення більшовиків в Україну, так як представники Української Народної Республіки, не бажаючи з ним співпрацювати, виступали проти більшовицьких методів встановлення влади.
Ленін був ініціатором й організатором «червоного терору», який супроводжувався конфіскацією приватної власності й церковних цінностей. При цьому закликав до самосуду й масових вбивств багатих селян.
Враховуючи ненависть Леніна до релігії, історикам вдалося зібрати чимало доказів планомірного знищення церков:
– листопад 1917-1919 рр. – позбавлення церкви права юридичної особи, позбавлення духовенства політичних прав, закриття монастирів, храмів, реквізиція їх майна;
– 1919-1920 рр. – розкриття святих мощей;
– початок 1922 р. – розграбування всіх церков, розстріл православних служителів.
Також, в 1921-1923 рр. Ленін видав наказ насильно вилучати й вивозити хліб з України в голодуючі райони Поволжя (продрозверстка), чим викликав Голодомор на території нашої держави.
Власне кажучи, це все що відомо, в загальних рисах, про «подвиги» Леніна. Багато архівів ще засекречені: суспільство не готове дізнатися правду або комусь вигідно тримати нас в невіданні. Моральна сторона питання полягає в тому, щоб зрозуміти: «Чи мають право люди знищувати пам’ятники тих, хто знищував їх предків?»
3. «Не чіпайте дідуся Леніна!»
Один з найбільш зворушливих, свійських таких висловів-аргументів. Дідусь Ленін. Наче щось рідне й близьке криється в цих слова для народжених в СРСР. Говорячи сучасною мовою, Ленін став «своїм хлопцем» для багатьох співгромадян. А чому б й ні? Подивіться тільки на пухкенького рожевощокого малюка, зображеного на нагрудних значках жовтенят. А значок ще потрібно було заслужити! Не кожен мав право його носити. Любов до Леніна прищеплювалася з дитинства, як любов до Бога. Багато істориків схиляються до думки, що Ленін, знищивши непідконтрольну державі церкву, створив свою власну релігію (культ). У цій релігії він, як лідер і засновник СРСР, займає місце Бога. Генеральні секретарі, як вірні продовжувачі справи, виступають в ролі святих апостолів. Керуючись цією логікою, в Мавзолеї зберігаються мощі, а на стінах у людей замість ікон – портрети комуністичних лідерів.
Ідеологія комуністичної диктатури стоїть на фундаменті, закладеному Леніним. І якщо культ Сталіна був розвінчаний Хрущовим, то Леніна ніхто не наважився чіпати. Тобто, Сталіна (учня), засудили за ідеї, які пропагував Ленін (учитель), зберігши при цьому тоталітарну систему держави.
4. «Ламати – не будувати!»
Однозначно, так і є. Єдине, для того, щоб щось «побудувати», а в даному випадку мова йде про національно-культурне відродження українців, потрібно позбутися від колишніх штампів і кліше. Також, любителі даного вислову, водночас іронізують з приводу знищення Дніпрогес, заводів й електрифікації, пов’язуючи це з демонтажем пам’ятника. По-перше, пам’ятники й «Дніпрогес» знаходяться в різних площинах: ідеологічній та індустріальній. Індустріалізація, як один з етапів розвитку суспільства, зародилася в Англії близько 1850 р. й розповсюдилася по всьому світу ще до появи Леніна на світ.
По-друге, початок робіт на ГЕС припадає на 1927 р., тоді, як Ленін помер за 2 роки до цього. При цьому, в будівництві брали участь такі країни, як Німеччина й США, постачаючи обладнання та консультуючи з приводу його установки. Істотний внесок у будівництво внесли українці, частка яких становить понад 60%. Так що, не зовсім ясно, яке відношення він має до цього проекту й чому його прихильники апелюють словами «ГЕС», «заводи» і т.д.
5. «Хай стоїть собі – в нас є справи важливіші»
Коли ми говоримо про відновлення державності, не можна так легковажно ставитися до питань національної свідомості народу. І яка національна свідомість формується у підростаючого покоління, яке щодня чує вулиця «Леніна», площа «Леніна», а перед очима майорить нескінченна низка бюстів й пам’ятників вождю комунізму? Важливо розуміти, що жодна держава не встоїть, якщо не буде комплексно, по цеглинці будувати економіку, культуру, національну ідею. Будувати тут і зараз. Більш сприятливого шансу може й не випасти. Історія швидкоплинна, й якщо зараз українці на мить замисляться в нерішучості – завтра може перемогти колишня комуністична ідеологія. Наявність такого роду пам’ятника в місті, свідчить про вразливість населення до русофільних течій. Адже мало в кого виникає припущення про прихильність Львова до створення СРСР 2.0, правда?
У кожному разі, чи залишиться пам’ятник Леніну на площі Леніна, погрожуючи, що міфи про нього знайдуть відгук у серцях наших нащадків, покаже час.
Крістіна Богачова
