0
0
Інтернетами гуляє визначення терміну “небидло”, згідно з яким воно (небидло) від бидла відрізняється тільки тим, що вважає себе кращим і достойнішим від бидла. Усе ж інше у небидла цілковито аналогічне бидлу.
Здається мені, що значна частина українського суспільства нині перейшла у розряд неватників. Нездатні вивчити українську мову і позбутися мови окупанта, нездатні правильно паркуватися і не курити в громадських місцях, неспромжні не смітити у своїй країні, наші сучасні неватники відрізняються від ватників тільки тим, що вміють співати “Путін – ху;)ло!”. На цьому закінчується все неватне єство українського неватника, і надалі ви його не зможете відрізнити від донецького, новосибірського чи челябінського ватника. Вдягти вишиванку і йти вулицею з сигаретою, дудлячи пиво – найкраща ілюстрація неватника.
Майдани, снайпери, східний фронт – ніщо не може змусити нашого неватника зрозуміти, що головна підстава для перемоги над ватником – усвідомлення себе українцем, повернення до своєї рідної мови, відмежування від ватника у собі. Боротися з ватником треба на всіх рівнях, але засів він найглибше саме у кожному з нас. Побачити ватника в іншому легко, розгледіти ж у собі і викоренити із себе – значно важче.
На жаль, кожен із нас, хто репетує про зрадниківізгенштабу, всінавійну і порошенкошоколаднийзаєць – неватник. Ви не допомагаєте. Ви не намагаєтеся зрозуміти, а радите футболістам, як краще грати у футбол, бо кожен глядач значно краще знається на футболі за тренера команди, а кожен диванний неватник – найкращий фахівець із подолання ватників. Тільки якщо в результаті перемоги над ватниками все захоплять неватники – нічого не зміниться.
Подолати ватника в собі, перестати бути неватником – найперше завдання для кожного українця. Ми не побудуємо нормальної країни, доки не піднімемося над своїм неватним минулим.
Андрій Чорний
