0
0
При підготовці статті використано
лише перевірені матеріали та факти.
Останнім часом через складну економічну ситуацію у державі різко погіршився стан ринку праці. Це прямо пов’язано з тим, що більшість підприємств, які раніше активно працювали, зараз частково згорнула свою діяльність або припинила її взагалі.
У разі згортання діяльності власники підприємств були змушені скоротити персонал чи відправити частину співробітників у відпустки власним коштом на невизначений термін. Тому логічний вигляд має таке продовження ситуації: оскільки значно збільшилася кількість безробітних, то частина з них прийшла по допомогу в центри зайнятості, а частина почала самостійно активно шукати роботу. Пропоную на ваш розгляд кожен з цих випадків.
У разі, коли безробітний працівник звертається до центру зайнятості, він не змушений чекати в “живій черзі”, йому видають картку, на якій вказано дату та час зустрічі з інспектором. Зустріч здебільшого призначають на наступний день або через день. Для консультації з інспектором при собі необхідно мати такі документи: пасторт, ідентифікаційний код, трудову книжку. Далі вас ставлять в чергу безробітних, при цьому з’ясувавши причину звільнення та чому саме ви не шукаєте роботу самотужки.
У центрі зайнятості безробітний також має можливість ознайомитися з вакансіями за допомогою журналів та стендів. Слід зауважити, що ці послуги безкоштовні, також важливий той факт, що всі запропоновані вакансії – на заробітну платню, яка не перевищує 2500 грн.
Наступний варіант – людина без роботи починає шукати роботу самотужки, звертаючись або до Інтернет-ресурсів, або до газет на кшталт “Пропоную роботу”, “Працевлаштування” тощо. Варто зазначити, що за останній рік значно зменшилась кількість вакансій, як в Інтернеті, так і в друкованих виданнях.
Користуючись Інтернет-ресурсами, безробітний шукає вакансії, котрі йому найбільше підходять, і відправляє роботодавцеві заздалегідь приготоване резюме. На резюме мало хто реагує, якщо ж ви телефонуєте самі по вакансії, яка вас зацікавила, то у відповідь отримуєте приблизно таку відповідь: “відправляйте резюме, ми переглянемо”.
Інколи на електронну адресу, з якої ви висилали резюме, приходить лист від буцімто роботодавця, в котрому вказано, що ви підходите на таку вакансію і маєте зателефонувати за номером, аби записатися на співбесіду. Зателефонувавши за вказаним номером, безробітний може довідатися, що цей номер платний, що, одначе, не гарантує запису на співбесіду, оскільки співрозмовник дізнається від вас певну інформацію, пообіцяє зателефонувати і – не зробить цього.
Що ж до газетних об’яв, то там зутрічаються ситуації, коли в оголошенні описують одну вакансію, а на співбесіді ви довідуєтеся, що насправді робота зовсім інша. Як правило за вакансіями “офіс-менеджер” чи “помічник керівника” вам запропонують роботу в мережевому маркетингу, при цьому озвучують заробітну платню від 300 у.о. за місяць роботи, обіцяючи, що ви будете працювати за вільним графіком. У процесі цього дослідження навіть зустрівся епізод, коли прибувши на співбесіду за оголошенням “бухгалтер-касир”, пошукач від роботодавця почув, що потрібна насправді прибиральниця для магазину музичних інструментів.
Ось такі наразі пригоду на ринку праці у нашій європейській державі. Звісно, автор аж ніяк не проти Європи, але якщо ми називаємо себе так, то нехай і умови у нас будуть європейські. Бо виходить якась незрозуміла ситуація: пенсійний вік ми збільшили до 65 років, але не створили умов для цієї вікової категорії, адже власники підприємств не хочуть брати на роботу людей, старших за 45 років, при цьому виплати з безробіття у нашій країні геть не такі, щоб можна було дозволити собі сидіти вдома і шукати роботу, котра тобі підійде. Отак і виходить, що люди з двома економічними освітами працюють у магазинах продавцями-консультантами, де та освіта особливо нікому не потрібна, отримуючи заробітну плятню в розмірі 6000 грн. Звичайно ж, неофіційно. Цікаво, чи в Європі теж так.
Ірєц:)
