0
0
Мистецька галерея Гері Боумена відкрила унікальну виставку львівських поштівок з колекції відомого вітчизняного збирача Олександра Коробова, присвячену 120-річчю ілюстрованої поштової листівки – безцінного матеріалу, своєрідного підручника іконографії Львова початку ХХ ст.
Сьогодні панорамні львівські поштівки виконують функцію своєрідного вікна в минуле, певним чином вгамовуючи цікавість до минулого Львова всіх, хто цікавиться історією міста та захоплюється урбаністичною фотографією.
За словами львівської мистецтвознавці Ірини Котлобулатової, цей оригінальний винахід генерального поштмейстера прусського короля Вільгельма І Гайнріха фон Стефана, який першим запропонував проект відкритої кореспонденційної картки, був симптомом цивілізаційних змін на зламі ХІХ і ХХ століть. Адже вперше приватна кореспонденція отримала відкриту форму. З невеликими змінами ідея була втілена в життя та впроваджена у вжиток в 1870 р. – на території північної Німеччини, а в 1874 р., після утворення Всесвітнього Поштового Союзу, поштові картки було запроваджено й в міжнародний обіг. Один бік картки призначався для розміщення адреси, а другий – для короткого повідомлення. Відтак поштівка стала своєрідною sms ХІХ ст. – новою формою кореспонденції.
А загальноприйнята однослівна назва кореспонденційної поштової картки визначилася після конкурсу, проведеного на виставці 1900 р. у Варшаві. З пропонованих назв: безконвертка, читанка, явка, картолист, кількаслівка, листівка, листик, нагопис, нібилист, незалєпка, отвартка, отвартолист, писанка, поштівка, напівлистик, поспішка, відомостка, найбільше голосів отримала поштівка, її автором був видатний польський письменник, автор нині культового роману «Вогнем і мечем» Генрик Сенкевич. Нагородою для нього став розкішний альбом для поштівок, котрий письменник пізніше переказав на доброчинні цілі.
Точна дата появи першої ілюстрованої картки в Галичині наразі не встановлена, а найстаріші існуючі поштівки з видами Львова типу «Gruss aus…»/«Привіт з…» пов’язані із Загальною крайовою виставкою 1894 р. у Львові, коли за п’ять місяців роботи її відвідали 1 200 000 осіб, що в десять разів перебільшило населення тогочасного Львова. Отож від 1894 р. поштівки з видами Львова стали неодмінною приналежністю культурного середовища; кількість видавництв майже щороку збільшувалася. Майже 70 видавництв – австрійських, польських, чеських, українських тиражували зображення міста, використовуючи великий потенціал як львівських, так і позамісцевих фотомайстрів, збагачуючи візуальний образ Львова.
Серед різноманіття сюжетів, представлених на поштівках, насамперед вирізняються визначні споруди Львова – адміністративні, релігійні, фінансові, навчальні заклади, музеї, а також загальні краєвиди міста, вулиці, парки, пам’ятники, стадіони, лікувальні заклади, виставки. Присутні на старожитніх львівських листівках і події І світової війни, інтер’єри кав’ярень та ресторанів. Є тут і рекламні поштівки, дохід від яких призначався на розбудову міської інфраструктури. Відтак, завдяки вигадливості видавців, які намагалися догодити покупцям, тепер і бачимо велику кількість оригінальних видань – нічних видів, зимових, прикрашених віньєтками та малюнками.
Ігор Галущак
