0
0
Якщо можна було б оцінити сьогодні ставлення чеського народу до рідної мови, користуючись спортивною термінологією, то «золото» виграють обоє – і народ, і мова.
Іншими словами, стан чеської мови у Чехії можна визначити як успішний. На думку фахівців, сьогодні чеська мова потребує не захисту, а вдумливої щоденної опіки. Але так було не завжди. Чехи відстояли свій найбільший скарб, рідну мову, у складному протистоянні з набагато сильнішим противником і в тяжкій боротьбі, яка тривала три довгих століття.
Гадаю, немає в Чеській Республіці людини, яка б не знала про драматичну подію в чеській історії, що трапилась у 1620 році. Того року, 8 листопада, в битві під Білою Горою, що поблизу Праги, перестала існувати конфедерація Чеської Корони, а з нею перед сильним німецькомовним противником капітулювала чеська мова, традиції й культура.
На довгих триста років чеські землі увійшли до складу Австрійської імперії Габсбургів, згодом могутньої Австро-Угорщини. Зміцнюючи панування, імператор Йозеф ІІ у 1781 році видав указ, яким запровадив німецьку єдиною мовою спілкування в державних установах. Як в імперіях водиться, мовна окупація поступово оволоділа всіма сферами життя: освітою, театром, військом – словом, настала тотальна германізація.
Чеська література і фольклор проти германізації
Але слід віддати належне чехам: вони не склали зброї. Їхня наполеглива і послідовна боротьба за свою мову, традиції, культуру вписалась до історії, як доба національного відродження. Її джерела слід шукати в посиленні національного самоусвідомлення, його могутня хвиля піднялась саме всупереч мовній окупації.
Мотивацію відстояти рідну мову чехи знаходили насамперед у творчості своїх поетів і письменників, народних майстрів, у фольклорі, пісні й театрі. Велику роботу на свої плечі перебрала сільська інтелігенція: вчителі, лікарі, священнослужителі. Саме на периферії, по селах і в малих містечках, загроза германізації була особливо небезпечною.
Освітяни очолили чеське національне відродження
У трьох хвилях національного відродження, яке припало на 18-е століття, а особливо активно проявилось у середині 19-го століття, чехам вдалось не тільки захистити рідну мову від руйнації, але й оживити певні процеси, наприклад, словотворення, видавництво словників, роботу професійних і аматорських театрів. А очолили найтяжчу роботу вчені й письменники, серед яких були і німецькомовні, розповів Радіо Свобода відомий учений-славіст, професор Карлового університету Їржі Марван.
«Є такий представник цього відродження, як наприклад, Юнґманн. Він краще говорив німецькою мовою, ніж чеською. Але для нього чеська мова – це був певний символ, це була в певному сенсі душа народу. Чеська мова тоді була настільки духовним елементом, без якого народ не міг існувати», – зауважує професор Марван.
Саме поет, викладач чеської мови Йозеф Юнгманн сформулював головну ідею чеського національного відродження так: «Чехом є тільки той, хто розмовляє чеською». З цією думкою, як з прапором відродження, чехи активно взялись за переклад з німецької і навіть з латини спортивної, географічної, військової термінології, а також термінів окремих наук, наприклад, хімії чи медицини. Багато неологізмів, тобто нових слів, не прижилось, трохи смішно і наївно нині звучить, наприклад, «nosoplena», тобто хустинка до носа, але загалом зусилля чеських патріотів не пропали даремно.
Перемога чеської над німецькою
Багато нових слів по-чеськи успішно вживається й нині. А тому сьогодні чехи, на відміну від більшості європейців, ходять не до театру, а до divádla, тобто дивляться на те, що діється на сцені. До речі, чеською «сцена» – jeviště – те, що там явиться. Давні мистецькі твори чехи купують не а антикваріаті, а в крамниці «Starožitnostі», плавають не в басейні, а на «koupališti» – від «купатися», вони грають в «košíkovou», тобто у баскетбол i «odbíjenou», тобто відбивають м’яч у волейболі, а книжки читають не в бібліотеці, а в «knihovně».
І ще така цікава особливість. Країну в центрі Європи, відому всім Австрію, свого в минулому могутнього мовного поневолювача, тільки чехи – єдині в цілому світі – називають «Rakousko».
Навіть події Другої світової війни, коли доводилось вивіски у крамницях чи фільми дублювати німецькою, не похитнули переконання чехів, що без мови держави не буде.
Мовна екологія – першочергове завдання
І нині у невеликій 10-мільйонній Чехії її громадяни дуже вимогливі у ставленні до рідної мови. У цій копіткій щоденній роботі на перше місце має стати, на думку професора Їржі Марвана, як одна з головних дисциплін – мовна екологія, наука, яка дбає про чистоту рідної мови в ЗМІ, у школах, державних установах. І в Україні також все нині в руках українських мовознавців, зауважує чеський професор.
«Вони повинні навчитися, що таке мовна екологія, тобто теорія про мовне середовище. Кожна людина знає від своєї матері, що таке є мова. Я не бачу в українських мовознавців, щоб вони турбувалися цією проблемою. Отже, тут є початок. Українські мовознавці повинні перейти з теорії на реальну екологічну реалізацію. Українська мова є настільки особливе, естетично привабливе явище, що його не можна руйнувати своєю власною необережністю і байдужістю», – наголошує Їржі Марвана.
Сьогодні чехи успішно переклали рідною мовою всю комп’ютерну термінологію, до речі комп’ютер чехи теж назвали по-своєму – «počítač», тобто рахівниця, калькулятор. Мовою, її захистом від напливу передусім англомовних слів активно займаються громадські канали радіо і телебачення, театр, багато спеціальних часописів, а також книгарні та бібліотеки.
