0
0
Ми прагнемо до євроінтеграції, самі не розуміючи, як досягнути розвитку нашої держави.
Звичайно, кожна пересічна людина, яка побувала за кордоном, приїжджаючи, починає висловлювати купу думок, ідей, вражень щодо того, наскільки відстає наша країна від європейських. Перерахувавши всі плюси й мінуси, вона не замислюється, якими зусиллями вибудовуються держави. Вона не цілком усвідомлює ще й того, що все залежить не тільки від найвищого керівництва, політиків, яких кожен постійно звинувачує у чомусь поганому, кожен завжди шукає негативу в комусь іншому, але ж все залежить ще й від конкретної людини. Наразі питання стоїть про Європу, але чим гірша країна, в якій живеш ти? Просто потрібно шукати помилки не тільки в інших,а починати з найближчого – з себе.
Розгорнувши одну з газет Чернігівщини та прочитавши декілька статей, я дійшла висновку, що майже всі вони починаються словами на зразок: «Незважаючи на складнощі, які переживає сьогодні Україна…» або ж «Розуміючи складну ситуацію, що склалася в місті…» Вибачте, одна справа розуміти ситуацію, а зовсім інша – намагатися всіма силами посприяти покращенню ситуації. Якщо ми прагнемо до євроінтеграції, то маємо самі щось робити для поліпшення умов у нашій державі.
«У місті вимкнули гарячу воду, встановили найвищі тарифи на газ…» – можна почути чи не на кожному розі, про це говорять усі. Одне заспокоює: існують все ж таки різні волонтерські організації, які роблять місто хоч на крапелинку кращим. Саме вони, прості люди, збираючи гроші на фарбу, перефарбували міст, саме вони працюють над подоланням труднощів. Але ж вони такі самі люди, як і ми – звичайні громадяни своєї держави, яку безмежно люблять і хочуть покращити. І вони не будуть порівнювати умови між державами, вони діятимуть, домагатимуться свого всіма силами.
Сьогодні активно розвивається культура, що є однією зі сходинок до євроінтеграції. Створюються різні фестивалі, концерти,конкурси, відроджується українське кіно, музика, мистецтво, живопис, але й на ці сфери бракує коштів. Реформується освіта, створюються дитячі садки. Навіть у невеликих селах, де кількість дітей не перевищує тридцяти, діють навчальні заклади – і це правильно, вони й мають діяти, бо якщо позакривати школи – з карти України зникнуть села.
Знаходжу у словнику тлумачення виразу «європейська інтеграція»: «Процес політичної, культурної, економічної, соціальної та юридичної інтеграції європейських держав». На мою думку, євроінтеграція – це контроль за всіма сферами, які розвиваються, покращуються та вдосконалюються. Але хто буде покращувати ці сфери, як не ми самі? Хто їх контролюватиме, хто вдосконалюватиме? Насамперед, усе залежить від нас. Але біда в тому, що наше населення розподіляється на купку багатих та мільйони бідних. Середнього ж класу майже не існує. Але саме від економічної сфери залежать усі інші: все розвивається за наявності коштів, якщо ж їх немає – ніхто задарма нічого не робитиме. Кожна сфера об’єднує велику кількість людей, які прагнуть трансформувати та змінити на краще нашу державу. Попри все це, люди сподіваються на щасливе майбутнє, люди вірять у великі можливості своєї держави – і це правильно. Адже часто найголовніший чинник успіху – віра в те, що все буде добре.
Олена Таран
