0
0
Навряд чи навіть два міністерства інформаційної політики спроможні виправити ситуацію в українських мас-медіа. Потрібні не міністерства, а нормальні люди, яких у нашій країні майже немає.
Про що йдеться? Усе дуже просто: УСІ українські ЗМІ бачать світ російськими очима. Журналісти й редактори вітчизняних видань не знають іноземних мов, тому про події у світі вони дізнаються з видань російських. І їх мало хвилює факт, що журналістики в питомому розумінні у РФ не існує – лише пропаганда.
Зі шпальт і веб-сторінок російських медіа в українські видання перемандровують всі потрібні російському керівництву ідеї і сентенції. І тут не допомагає навіть статус чи масштаб агентства.
Ось, скажімо, одне з провідних українських видань – “Дзеркало тижня” (хоча, яке ж воно дзеркало, якщо на логотипі написано – ZN?). Воно пише про протестні акції у Польщі, посилаючись на “Російську службу ВВС”!
А далі йде посилання на польське радіо, але не на 1-й чи 2-й канал, а на російську службу.
Чому джерелом новин виступає російська служба? Польські видання нічого не писали про ці акції? Та ні, писали, і багато. Але – польською. Очевидно, що польська мова для українських “журналістів” занадто складна, вони розуміють тільки написане російською. Тому й беруть матеріал з російських “першоджерел”. Але, шановні, навіть якщо це ВВС, “Дойче Велле”, або російська редакція “Польського радіо” – там працюють все одно росіяни, і всі події вони змальовують зі свого російського погляду. А ви, панове “українські” журналісти, їхній російський погляд, як багно на черевиках, тягнете до нашого дому.
“ДТ” не може знайти у Польщі кореспондента для висвітлення тамтешніх новин? Та певна річ, що може. Як може й дізнаватися про польські події з польських ЗМІ. У чому ж річ? У ліні? Звичайно. І ще – у банальній непрофесійності, у ставленні до свого фаху не як до покликання “журналіст”, а як до підробітку “рерайтер”. Головне завдання українських ЗМІ – не інформування громадян, не надання повної об’єктивної інформації, а рекламування власника/політсили і заробляння грошей.
І це не поодинокий випадок, а загальна тенденція. Візьміть будь-яке ЗМІ – хоч “Газету по-українськи”, хоч “Українську правду”, хоч “Громадське ТБ” – максимум, що ви там побачите в міжнародних новинах: “повідомляє Лента.Ру з посиланням на Вашингтон Пост”. Звісно ж, новини на “Вашингтон Пост” ніхто навіть не дивився.
Майстерність російських журналістів (особливо міжнародників) у десятки разів вища за рівень їхніх українських колег. Російська преса, радіо і телебачення протягом всього існування СРСР працювали на високому пропагандистському рівні й зараз мають не менше навантаження. Тоді як ЗМІ УРСР передавали важливі новини з полів битви за врожай у Кобеляцькому районі, журналісти ЦТ працювали в ООН. Наслідки цього даються взнаки й сьогодні. І один з наслідків – неспроможність отримати інформацію без посередництва російських видань.
Так і виходить, що світ ми бачимо російськими очима. Повідомлення українських ЗМІ таким чином стають не просто необ’єктивними, а перекрученими на користь недружньої до України держави. І своїми перекрученими новинами вони напихають голови українських громадян.
Ось де головна небезпека в сфері мас-медіа і ось де найбільший фронт міністерства інформаційної політики. Мав би бути. Але не став.
Володимир Криницький
