0
0
Взаємини України і Євробачення мають не таку й давню історію, одначе ми встигли скуштувати і смак перемоги, й гіркоту поразки. Ми піднімалися на самий вершечок європейської сцени – і з гуркотом падали вниз. А ще дужче ми відчули, що означає бути втягнутим у європейську політику і як вона впливає на всі сфери нашого життя.
Тривалий етап затишшя ознаменувався гучним поверненням. Друга участь у конкурсі й одразу перемога: Руслана Лижичко у 2004 р. відкрила Україні “вікно в Європу”, нагадавши світу про наше існування і нам – про існування світу. Країну охопило відчуття безмежного щастя – нарешті, після стількох років без перемог… Тоді ми нарешті пригадали що таке бути першими, бути найкращими. Можливо це лише збіг, але саме того року в країні вибухнула “Помаранчева революція”. Подія, що започаткувала цілу історію важкої боротьби, розбитих надій, смертей, але разом з цим – віри у краще майбутнє. В Україну повернулося життя, і ми, окрилені перемогою почали будувати нову країну.
Пісенний конкурс Євробачення залишив подібний слід і в житті інших країн. У 1974 р. в Португалії трансляція по радіо пісні португальського учасника Євробачення стала таємним сигналом для початку “Революції гвоздик”, завдяки якій було повалено режим диктатури.
Агресивна зовнішня політика Росії у Грузії та подальша війна позначилася на проведенні конкурсу 2008 р. Текст пісні грузинських виконавців носив відверту антиросійську спрямованість. Через небажання змінювати його, виконавці були дискваліфіковані. З цією ж проблемою зіштовхнувся український гурт “Ґринджоли” 2005 р., який все-таки пішов на поступки й замінив рядок “Разом нас багато, нас не подолати”, який був символом Помаранчевої революції. Та всі ці показові правила не здатні приховати політичного забарвлення конкурсу.
Відображення політики на Євробаченні можна прослідкувати й за результатами голосування. Більшість країн традиційно віддає голоси за своїх сусідів і зовнішніх партнерів. Тож за підсумками конкурсу можна звіряти політичну мапу Європи.
Чи можна довіряти таким голосам і чи є шанс на перемогу в України? Скоріш за все, результат буде залежати від зовнішніх векторів європейської політики. Від того, чи сприймуть вони Російську Федерацію як агресора, чи захочуть підтримати нас. Аналізуючи останні події, напрошується невтішний висновок: Україна поступово втрачає підтримку європейських держав. Усе рідше новини з АТО потрапляють на шпальти світових видань, спостерігачі з ОБСЄ “не бачать” обстрілів, війна переростає у заморожений конфлікт. Європейцям просто набридла українська тематика і на перше місце вийшла війна в Сирії. Хоч як дивно, не європейська Україна, а азійська Сирія виявилася значно ближчою європейцям. Навала біженців загрожує спокою на континенті, а це вже зачіпає інтереси безпосередньо кожної країни. Війна ж в Україні так і залишилася нашою особистою справою, тож тут доведеться розраховувати лише на власні сили.
Над Джамалою нависла велика загроза повторити долю “Ґринджол”, які після Помаранчевої революції гучно провалилися на Євробаченні 2005 р. Європу навряд чи зацікавить пісня, суті якої європейці не здатні зрозуміти. Адже ніде правди діти, про історію нашої держави за кордоном знають дуже мало.
Та й російсько-українська війна не викликає у європейців цілісного враження. Половина їх або нічого про це не знає, або залишається байдужою. Єдина надія на голоси так званих “недругів Росії” – Польщі, Балтійських країн.
Вибір артиста, що представлятиме Україну на цьогорічному конкурсі, був досить передбачуваним. Джамала вдало підхопила найболючішу тему в українському суспільстві. Вона переконала глядача у тому, що представляє інтереси кримських татар і переживає втрату Криму. За цим образом швидко забувся факт, що колись вона щиро підтримала Віктора Януковича. Та й чим їй дорікнеш, якщо половина країни зробила те саме.
Мета цьогорічного виступу на Євробаченні – не стільки принести вокальну перемогу, скільки нагадати Європі, що у нас усе ще йде війна. Які результати принесе “дипломатична місія” Джамали – передбачити важко. Слідкуючи ж за заголовками російської преси, можна стверджувати, що до основного адресата послання дійшло.
Єлізавета Восковнюк
