0
0
Мабуть, слід зразу застерегти, що мені не йдеться ні про які геополітичні проекти розширення України до меж слов’янського розселення чи експансії українців на сусідні землі. Зовсім ні.
Річ у іншому: в присутності України в культурному й інформаційному полі слов’янських країн.
Українці як один із найчисленніших слов’янських народів мали б бути представлені в інших країнах принаймні не менше, ніж поляки й чехи. Зараз українська мова представлена навіть серед слов’янських народів значно гірше, ніж польська, і в дечому навіть гірше, ніж чеська. На діаграмах нижче ви можете бачити порівняння показників слов’янських мов за кількістю мовців (величини приблизні, за даними англомовної Вікіпедії), кількість статей слов’янськими мовами у Вікіпедії та кількість сайтів у мережі слов’янськими мовами (за даними Alexa.com; не враховуються мови, кількість сайтів якими не досягає показника 0,1% від загальної кількості сайтів у мережі).
Як бачимо, українськомовний сегмент відстає від польськомовного, а за кількістю сайтів – навіть від чеської, словацької, болгарської, і перебуває на одному рівні з такими “нечисленними” мовами як сербська, хорватська й словенська. Чому? Бо більшість українських сайтів – російськомовна, і працюють вони на поширення не української мови, а російської. Саме завдяки українським російськомовним сайтам російська вийшла на друге місце за поширенням в інтернеті. Це не погано, а ось те, що українська представлена так слабко – погано. Польська ж мова, чеська, словацька представлені значно краще, бо – поляки себе поважають, як і чехи, словаки, та інші народи.
Що робити?
Усе просто: створювати і поширювати якісний контент українською. Перекладати слов’янських авторів українською і поширювати їхні твори в Україні. Перекладати твори українських авторів слов’янськими мовами й поширювати їх у Слов’янській Європі. Саме тому, що Слов’янська Європа – природний український простір, ареал нашого життя, простір спілкування зі спорідненими спільнотами. Не скористатися з шансу розповісти близьким народам про себе і свою країну, про своє життя – майже злочинна недбалість і байдужість. Завойовувати нікого й нічого не треба. Поширювати – обов’язково.
Прошу висловитися усіх згодних і незгодних. Окрім того, “Український простір” приймає до публікації зауваження, статті, дослідження з усіх суспільних і культурних проблем України, Слов’янської Європи і світу. Ви заслуговуєте на те, щоб вас почули.
Володимир Криницький
