0
0
Ще кілька років тому важливим було не стільки використання української мови в побуті, скільки ставлення до неї як до єдиної державної мови.
Наразі питання про введення “другої державної“, на щастя, не стоїть на порядку денному. Сьогодення вимагає вже не просто поважного ставлення до української мови, а якомога ширшого її використання.
І ось тут виникає певна проблема. Багато цілком патріотично налаштованих людей не можуть почати використовувати українську через інерцію. Тобто людина без проблем читає українською та сприймає її на слух, але не може розмовляти, бо не звикла. А позаяк не звикла, то соромиться своїх помилок, а оскільки соромиться, то й не починає розмовляти. Замкнуте коло! Що ж робити в такий ситуації?
Від письма до спілкування
Найпростіший спосіб перейти від пасивного споживання української мови до її активного використання – почати писати українською. Більшість методик вивчення мов не дарма відводять значну роль письмовим вправам. Філологи наголошують, що письмове висловлювання не є чимось абсолютно відмінним від говоріння. Навпаки – усне й писемне мовлення розглядають як дві форми комунікації, які мають у своїй основі спільну базу.
Письмово оформлюючи думки, людина запам’ятовує слова, речення, структурні зразки. Оскільки письмо повільніше, ніж усне мовлення, воно дає можливість вживати складніші мовні форми. Поступово опановуючи письмо, людина створює підґрунтя для усного мовлення.
Що писати?
Писати реферати в університеті чи офіційні документи встановленого зразка – чудово. Але набагато кориснішими є “живі” тексти – блоги, дописи в соцмережах, коментарі на форумах. Тематика – будь-яка. Головне не соромитися помилок.
По-перше, в інтернеті люди пишуть швидко, тому випадкових помилок припускаються майже всі.
По-друге, серед носіїв будь-якої мови є значна частина людей, що пишуть геть безграмотно.
По-третє, в інтернеті сленг настільки розповсюджений, що часто-густо й не розумієш помилка перед тобою чи витончений стьоб.
Ну, якщо вам зустрінеться представник Grammar Nazi (люди, які хворобливо чіпляються до чужих помилок у мовленні), завжди можна перевести свою помилку на жарт: “вибачайте, неписьменний, освіта лише 3 класи церковної парафіяльної школи”.
А якщо серйозно, то використання української для писемного мовлення, особливо для ведення блогу, зробить одночасно дві корисні справи: збільшить присутність української мови в блогосфері та допоможе закласти базу для повноцінного спілкування українською. Отже – пишіть українською!
Андрій Поляков
