0
0
На початку ХІІІ століття невеличка Кастилія нічим не вирізнялася серед інших європейських країв. Зараз Іспанія – третя за площею у Європі після України і Франції.
У середні ж віки й новий час Іспанія взагалі була однією з найбільших держав світу, маючи величезні заморські володіння у Європі, Азії, Північній і Південній Америках, Африці та Океанії. Кастилія спромоглася поширити свою мову не тільки на всю територію сучасної Іспанії, а й на інші континенти. Сьогодні іспанська – одна з найпоширеніших мов світу, кількість мовців якої (близько півмільярда осіб) переважає навіть носіїв англійської. Очевидно, що в сенсі продовження існування мови іспанській нічого не загрожує. Але незважаючи на це, Іспанія жорстко захищає свою мову на своїй території.
Разом із цим триває непримиренна боротьба автономій за розширення функціонування своїх національних мов і обмеження мови метрополії. На території автономних областей разом з іспанською мають офіційний статус такі мови: в Галісії – галісійська, в Каталонії – каталонська і окситанська, в Країні Басків – баскська, у Валенсії і на Балеарських островах – валенсійська (варіант каталонської).
Фактично в автономіях дуже важко влаштуватися на роботу, не володіючи національною мовою відповідної автономії. Певна річ, більшість жителів автономій знають іспанську, але віддають перевагу рідним мовам. Особливо це видно в Каталонії, де тривалий час іде боротьба за незалежність провінції від Іспанії, і демонструється це в першу чергу мовою. Подібна ситуація і в Країні Басків – навіть можна сказати, що баскські самостійники в дечому радикальніші за каталонців, які намагаються рухатися еволюційним шляхом, тоді як баски частіше вдаються до терору.
Каталонія має статус автономії з 1978 року. У Барселоні працюють власні уряд і парламент. Суди, поліція та система освіти також підпорядковані владі провінції. А ось фінанси належать до сфери відповідальності Королівства. Відтак настання економічної кризи викликало невдоволення тим, що найбагатший регіон змушений “годувати” всю країну.
Не останнім аргументом щодо суверенності держави було й залишається питання мови. Каталонська присутня в медіа, освіті, побуті, але Мадрид завжди косо дивився на її носіїв. Але каталонська ідентичність збереглася саме завдяки мові. Хоч Арагонське королівство втратило незалежність ще 1714 року, каталонці не асимілювалися саме завдяки мові. Тому більшість жителів провінції вважає, що каталонська мова потребує захисту, розвитку й державної підтримки.
Олесь Верес
