0
0
Уся Кубань, Ставропілля, більша частина Вороніжчини — це все були землі з українськомовним населенням. Першу карту поширення української мови створили 1871 року. Її пізніше “батько всіх народів” Сталін перекроїв по-своєму.
Про це заявив директор Інституту української мови Національної академії наук України, доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко в Конституційному суді, де розглядається депутатське подання щодо конституційності “мовного закону” (так званого “закону Ківалова-Колесніченка”).
“На цій карті, якщо було менше 60 процентів україномовного населення, то спеціально позначали. Усе точно передано. Берестейщина (Брестська область), частина Польщі аж під Люблін, східна Словаччина, південна Гуцульщина і південна Буковина – це все українськомовні землі”, – наголосив Павло Гриценко.
“На цих територіях віддавна церкви були, так звана Митрополія Київська. У Румунію українці принесли книгодрукування. А найдавніші пам’ятки української мови – це пам’ятки, написані у Сучаві, тепер це Румунія, кінець XIII – XIV століття, староукраїнською мовою”, – каже професор.
“Міф про російський Донбас, коли ще 200 кілометрів на схід була Україна і Азовське море було внутрішньоукраїнським – це результат реалізації змішування народів. Український хлопець ніколи не служив в Україні, його треба було відправити десь, щоб він забув українську мову. Сюди присилали інших. Це доктрина змішування. Тому говорити, що росіяни є одним із корінних народів тут, в Україні, – неправильно”, – пояснив науковець.
Доктрина змішування діяла безвідмовно. Після служби в РА українські хлопці приїжджали в свої села й ще довго говорили російською на подив односельців. Після закінчення інститутів українських фахівців відсилали працювати в Тюмень і Якутію, а центральноросійських – в Україну. Результати ж цієї доктрини змішування ми спостерігаємо досі: значна частина українських громадян не просто не говорить державною мовою – ненавидить її і щосили проти неї бореться. При цьому переважна більшість таких противників навіть неукраїнського походження, адже народилися в Україні хіба що їхні батьки, тоді як дідусі й бабусі приїхали сюди з інших республік СРСР.
