0
0
Read Time:12 Second
АБИЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдуже чий, який належить будь-кому. — Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Тарас Шевченко, I, 1951, 126).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.