0
0
Кожна нормальна людина здатна усвідомити, хто друг, а хто – ворог. Той, що нападає на твій дім і забирає його частину, не може бути другом, навіть якщо він уперто це стверджує. Це – ворог.
Не варто заколисувати себе й оточення тим, що ми буцімто любимо Росію і росіян. 80% наших любих росіян підтримують анексію Криму. Ба більше – вимагають від Путіна приєднання всієї України і “звільнення” нашої країни від нас – українців. Ми на їхню думку – фашисти й бендерівці ©.
Ми всі пам’ятаємо самовпевнені слова однієї дами, яка думала, що вона – назавжди перша леді Росії: “Россия – там, где русский язьік”. На цій підстав вони будують свою зовнішню політику. Будь-якого російськомовного казаха вони вважають “русскім” і готові вислати танки на його захист.
Вихід є і дуже простий. І головне – дієвий. Треба говорити українською. Якщо російська мова загрожує нам тим, що через неї до нас приїдуть рятівники на танках, то ця мова нам не потрібна. Говоріть українською – і Росії тут не буде. Що більше україномовних українців – то менше Росії на наших теренах.
Страшно заговорити українською, коли ти в безумовній меншості. Але якщо заговорити – побачиш, що до тебе поступово приєднуються й інші. І ти зрозумієш, що будиш людей від огидної безнаціональної сплячки, що виводиш їх на рівну дорогу.
Не споживайте російських продуктів – бо так ви годуєте російську армію і російських олігархів. Жодних російських продуктів не споживайте: ні інформаційних, ні мистецьких (хоча, звідки в Росії мистецтво…), ні енергетичних… Беріть те, що завдасть шкоди агресорові, не беріть того, що дасть йому прибутки.
І вимітайте мову агресора зі своєї землі.
Володимир Криницький
