0
0
У 1879 році сталася низка подій, що їх надалі в Болівії згадують не інакше, як “найбільшу національну трагедію”: слабка й нестабільна південноамериканська держава втратила вихід до океану.
Колишня іспанська колонія, відома під назвою Верхнє Перу, 1825 року проголосила незалежність від іспанської корони і стала називатися Болівією на честь Сімона Болівара. Велична подія національного масштабу не принесла болівійцям щастя: протягом всієї своєї історії нова держава потерпала від війн і державних переворотів, втративши половину своєї території. Країна пережила 189 (чи вже 190?) державних переворотів. Ви знаєте ще такого рекордсмена?
1879 року черговий болівійський уряд вирішив переглянути угоду з Чилі й підвищити податок на видобуток селітри в прибережній зоні в Атакамі. Чилійська селітряна компанія на це не погодилася, і Чилі захопили болівійський порт Антофагаста й усю прибережну смугу, що належала Болівії і Перу. Майже п’ять років тривала Тихоокеанська війна, або “війна за селітру”. Болівійсько-перуанська коаліція не змогла перемогти, і втратила свої території на узбережжі. І якщо для Перу це були великі економічні збитки, то для Болівії це стало справжньою трагедією: країна втратила вихід до океану. Зараз у Південній Америці лише Парагвай і Болівія не мають доступу до великої води.
Відтоді щороку 23 березня Болівія відзначає День моря – день туги за океаном і мрії про повернення на берег.
Болівійці так тужать за морем, що протягом усіх цих понад 130 років зберігають військово-морські сили. Поки що головна база ВМС розташована в містечку Сан-Педро-де-Тікіна на висоті 3800 метрів над рівнем моря, на високогірному озері Тітікака в Андах. У військово-морських силах Болівії служить майже дві тисячі осіб, а озером Тітікака на кордоні з Перу постійно курсують військові катери і навіть плавучий шпиталь. Цього року болівійські ВМС відзначили поважну річницю – 190 років з дня заснування (6 листопада 1826 року). І зрозуміло, чому вони досі існують – адже Болівія неодмінно поверне собі океан.
Марно сподіватися, що Чилі віддасть Болівії загарбані колись території. Принаймні, поки що болівійці лише отримали право на пільгове використання кількох чилійських портів. Та ще в Перу погодилися надати Болівії в оренду смугу узбережжя. Існує навіть план з побудови на орендованій землі військово-морського училища й бази ВМС. Але бідна Болівія поки що не спроможна втілити цих планів у життя. Та й чи буде колись спроможна?
Але повернення до океану – всезагальна національна ідея Болівії. Ніщо так не єднає болівійців, як прагнення морського реваншу. Чи стане Болівія знову морською державою? Ніхто цього не знає. Але протягом півтора століття зберігати ВМС, не маючи моря – це про щось свідчить, чи не так?
Євген Шкодун
