0
0
Цифри нещадні: кожна десята людина у світі помирає від куріння. Щодо колосальної шкоди тютюну немає жодних сумнівів, проте досі людство ще не кинуло курити. Чому? Що змушує людину дихати отрутою, до того ж, витрачаючи на це власні кошти? Чому виникла ця глобальна проблема та як вдалося крихітній нікчемній цигарці захопити цілий світ?
Великий шлях маленької сигарети почався ще в XV столітті, коли тютюн почали завозити до Європи з нещодавно відкритої Америки. Згодом тютюн стали вирощувати в багатьох куточках світу. Дехто з тогочасних медиків розумів, що куріння здатне викликати безліч хвороб. Саме тому придворний лікар Людовіка XIV звернувся до свого володаря із пропозицією заборонити торгівлю тютюном, проте правитель відмовився запроваджувати такі закони, адже від продажу тютюну його казна отримувала значний прибуток.
Про прибутковість тютюнової індустрії здогадалися в усьому світі. Були засновані великі тютюнові монополії, власники яких збагачувалися дивовижними темпами.
У другій половині ХХ століття куріння стало не просто звичкою, а елементом стилю. Логотипи сигаретних брендів почали з’являтися в кіно. Герої найпопулярніших фільмів поставали у кадрі із сигаретою в руках, що справляло враження на їхніх прихильників та спокушало придбати такі сигарети, які начебто полюбляє курити їхній кумир. Але насправді все було значно прозаїчніше: таку вигідну рекламу для своєї продукції вигадали власники тютюнових підприємств. Наприклад, за рекламу одного із сигаретних брендів Сильвестр Сталлоне отримав півмільйона доларів. Навіть важко уявити, який прибуток одержав виробник цих сигарет, якщо ладен був заплатити такі кошти.
Тютюн широко рекламувався не лише у капіталістичних країнах. У Радянському Союзі сигарети також швидко входили в моду завдяки кінофільмам. Варто лише згадати, як ефектно демонструє пачку сигарет «Marlboro» харизматичний Жорж Милославський у фільмі «Іван Васильович змінює професію». Реклама цього ж бренду з’являється й у «Службовому романі», коли секретарка Вірочка телефонує чоловікові та промовляє із захопленням: «Угадай, что я сейчас курю? «Marlboro»! Новый зам с барского плеча целый блок кинул».
Кілька десятиліть тому більшість людей просто не задумувалася над тим, якої шкоди їхньому здоров’ю здатна завдати маленька цигарка. Для них сигарета уособлювала статус та «крутизну», або ж просто була засобом для зняття стресу та відпочинку. Проте минув час і людство в глобальному масштабі замислилося над проблемами екології. Людство збагнуло, що здоров’я – найдорожчий дар природи, почало шукати рецепт вічного життя – «еліксир безсмертя». Світ змінювався, люди подивилися на куріння з іншого боку та почали переглядати свої звички.
Для провідних держав світу здоров’я громадян нарешті стало важливішим, ніж прибуток від продажу тютюну. Масово почали з’являтися соціальні реклами проти куріння, акцизи на сигарети почали стрімко збільшуватись, а серед населення активно проводиться просвітницька кампанія, що відкриває людям очі на цю смертоносну звичку. У провідних країнах світу куріння почало виходити з моди. Держави доклали до цього значних зусиль і не стояли осторонь, коли цілі нації повільно отруювалися тютюновим димом. Саме тому людина, яка виходить вранці на вулицю задля ранкової пробіжки – звичне для Європи явище.
На жаль, в Україні насолодитися здоровим ранком не вдається, адже неодмінно хтось із перехожих подарує тобі незабутні враження від перебування в хмарі густого смердючого диму. Зачекайте, так це ж порушення! Хіба в Україні немає законів, подібних до європейських? Звісно ж, є: «куріння в громадських місцях заборонене». Тоді чому щодня на вулиці та зупинках транспорту можна натрапити на десяток людей, що спокійнісінько курять? У Європі таке можна побачити лише у фантастичному сні: контроль за дотриманням законів суворий, штрафи захмарні.
У нашій країні за порядком слідкують дуже мляво, але навіть не в цьому основна проблема. Як казав булгаковський професор Преображенський, розруха – у головах. І в головах всіх українців варто навести лад. Ті, хто не курить, чомусь не усвідомлюють, що мають право на чисте повітря та соромляться навіть зробити зауваження курцеві. А ті, хто привселюдно курить, демонструють повну байдужість до оточення.
Спинити підступного могутнього ворога на ймення Тютюн – надважливе завдання. І зробити це буде легко, якщо наша держава цінуватиме здоров’я громадян більше, ніж власник тютюнової індустрії жадає прибутку. Показувати, що куріння – немодно, огидно та безглуздо, підвищувати ціни на сигарети, активно вести просвітницьку кампанію, контролювати дотримання законів, одним словом, піклуватися про здоров’я громадян – хіба це не головне завдання держави?
Знищити стереотип, вигаданий рекламними компаніями – таке безглузде гасло: «сигарета – це статус». Показати, що зараз модно бути повноцінною здоровою людиною. Завдяки цьому мода на куріння остаточно зникне, школярі вже не хизуватимуться один перед одним тим, що «сьодні я викурив три пачки». Співробітники не виходитимуть на перекур, якщо куріння вважатиметься ганебним, а з кожною затяжкою вони ризикуватимуть впасти в око суворому правоохоронцеві, який неодмінно стягне з них чималий штраф…
Фінляндія визначилася із своїм майбутнім: до 2040 року країна планує стати повністю некурящою. Можливо, час визначитися і нам?
Крістіна Сінкевич
