АБЕ́ТКА, и, жін. 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 224); Якою саме була слов’янська абетка, створена Костянтином, ми так…
АБЕРА́ЦІЯ, ї, жін. 1. астр. Позірне відхилення світил від їх справжнього положення на небозводі, викликане рухом Землі по орбіті (річна аберація) або її обертанням навколо осі (добова аберація). Швидкість руху Землі мізерна в порівнянні з швидкістю світла..; тому гадане переміщення зірок незначне.. Проте його можна виявити за допомогою астрономічних приладів. Це явище називається аберацією світла…
АБЕРАЦІ́ЙНИЙ, а, е, спец. Прикм. до аберація. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.
АБА́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до абат і абатство. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.
АБА́ТСТВО, а, сер. 1. Католицький монастир з належними йому володіннями. Серед архітектурних пам’яток Лондона особливу увагу привертає споруджений у VIII ст. будинок Вестмінстерського абатства (Економічна географія зарубіжних країн, 1956, 76); Полум’я розгоралося, підступало до брами абатства (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 116). 2. Посада абата. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970….
АБАТИ́СА, и, жін. Ігуменя католицького жіночого монастиря. [Долорес:] Він, у вигнання їдучи, підмовив щонайсвятішу абатису (Леся Українка, III, 1952, 333). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.
АБА́Т, а, чол. 1. Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен. Монахи підлягали суворому уставу: вони повинні були беззаперечно коритись своїм начальникам — абатам (Історія середніх віків, 1955, 11). 2. У Франції — католицький священик. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.
АБА́КА, и, жін., архт. Плита (звичайно квадратна), що становить верхню частину капітелі колони. Абака — плоска плита у верхній частині капітелі, на яку безпосередньо опирається архітрав (Архітектура Радянської України, З, 1939, 40). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.
АБА́К, а, чол., архт. Те саме, що абака. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.
АБАЖУРЧИК, а, чол. Зменш. до абажур. Під зеленим абажурчиком блимала лампочка (Яків Баш, Вибр., 1948, 50). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 2.