0
0
ЗМІ облетіла інформація про появу нової української газети для Криму й Херсонщини під назвою “Кримське Слово”. Чудово? Можливо.
Як на мене, все було б добре, якби не кілька “але”.
По-перше, так звана “українська державницька” газета для українських патріотів видаватиметься російською. Тобто, практика приниження ролі української мови триває далі на рівні Міністерства оборони України та Міністерства інформаційної політики. Про інших учасників проекту – “Хєрсон Онлайн” та канал QHA – не казатиму нічого, бо вони не державні органи, тож не мають ні перед ким зобов’язання поважати державну мову. Так воно в нас в Україні. Але міністерства таке зобов’язання мають.
По-друге, в Україні існує впливова й шанована газета “Кримська Світлиця”, яка з часу окупації на папері майже не виходить, бо держава, яка за умовами договору має фінансувати друк, не дає грошей. Як не дає грошей і на зарплату трудовому колективу. Це при тому, що один із засновників – Міністерство культури. Колектив газети щотижня готує макет газети і надсилає його до Національного газетно-журнального видавництва, яке його просто ігнорує.
Між іншим, газета планує тупо передруковувати матеріали інтернет-видань, про що й сказано на прес-конференції з нагоди презентації “Слова”.
Кілька запитань:
1. Чи доцільно виділяти кошти з держбюджету на абсолютно новий і нікому невідомий проект з накладом (як заявлено) 20 тис. примірників? Чи не розумніше було б відновити повноцінну роботу “Кримської Світлиці”, яка має ім’я, авторитет, аудиторію?
2. Чи доцільно “деокупаційний” проект вести російською мовою, знову наступаючи на ті самі граблі потурання російщенню українських громадян?
3. Чи не є цей проект просто новим способом “розподілити” гроші з державного бюджету якимось своїм людям?
І – як вінець еволюційного шляху української журналістики та найвищих органів виконавчої влади “країни перемігшої революції” – повідомлення про газету на “Урядовому Порталі”. Філологам не читати, небезпечно для психічного здоров’я.
Володимир Криницький
