0
0
Нещодавно сайт MediaSapiens оприлюднив дані дослідження компанії “Яндекс” щодо використання українцями соціальних мереж. Як стало відомо в таких соцмережах як “Вконтакте”, “Одноклассники”, Facebook і Twitter зареєстровано 40 мільйонів українських аккаунтів. Беззаперечним лідером є мережа “Вконтакте”, в якій зареєстровано 27 мільйонів користувачів, тоді як, наприклад, у мережі Facebook – близько трьох мільйонів юзерів.
Наведені цифри дозволяють зробити якщо не висновок, то хоча б цілком логічне припущення: Інтернет – популярний середовищем спілкування та поширення інформації. Всесвітня павутина ловить у свої тенета мільйони тих, хто вважає, що інформація, отримана від іншого, на перший погляд, реального користувача цієї ж мережі, є достовірною. Часто це не так, бо Інтернет також може бути плацдармом.
“Паніка в мережах, паніка в телефонних повідомленнях, паніка, власне, в інформаційній сфері” – саме так голова СБУ Валентин Наливайченко окреслює стан речей сьогодні. За його словами, “18-й спеццентр Федеральної служби безпеки РФ працює як спеціальна установа, де цілодобово майже півтори тисячі людей в соціальних мережах, через електрону пошту і sms-повідомлення, через мережу Facebook цілеспрямовано розсилають тексти панічного характеру”.
Такі повідомлення провокують страх і некритичність мислення. Однак загроза носить і загальнодержавний характер. Як додає Наливайченко, “використання паніки, спеціальних психологічних операцій, використання так званих “військових експертів” або журналістів, які співпрацюють з терористичними організаціями – це, оголошується за результатами засідання РНБО, найбільш небезпечна зброя з дестабілізації ситуації в країні”.
За браком інформації від надійного джерела користувач читає пости на Facebook, вважаючи, що їм можна довіряти. Скажімо, натрапляє на сторінку якихось Lifenews і бачить: “Київський журналіст запропонував вбити 1,5 мільйони жителів Донбасу” або “Слов’янськ обстріляли фосфорними мінами”. І обидві псевдо-новини мають більше чотирьох тисяч репостів в мережі Facebook. За таких умов легко повірити навіть “аксіомам” орвеллівського Великого Брата: “Війна – це мир. Свобода – це рабство. Незнання – це сила”. З такими переконаннями, очевидно, сьогодні живе сусідня держава-агресор і намагається нав’язати їх тим, хто ще не втратив здатність мислити. Бо мислити – значить чинити опір, а чинити опір – це не піддаватись маніпуляціям.
Ганна Базиленко
