0
0
Європейські цінності, до яких прагне Україна, сприймаються нашим населенням як щось постійне і позитивне. Непідкупність західної Феміди, і тим більше, Феміди ЄС, здається нам однією з безумовних характеристик тамтешнього соціального світоустрою. Мовляв, рекет і «відкати» в Європі відсутні, корупція здається або взагалі переможеною, або такою, що зачіпає самі тільки верхи, і такою, що не має відношення до рядового обивателя.
Але ситуація далеко не є такою, як ми її собі уявляємо. 120 мільярдів євро щорічно – саме на таку суму потерпає від корупції Євросоюз. Це дані не російської пропаганди, а Єврокомісії. Їх озвучила єврокомісар з зовнішньої політики Сесілія Мальстрем. Але у доповіді берлінської Школи управління Херті та Фонду Бертельсманна, які проводили таке саме дослідження, дані на порядок вищі – 323 млрд. доларів. Характерно, що корупція квітне найбільше у Східній та Південній Європі – в Словаччині, Румунії, Італії, Латвії, Угорщині та Греції.
Перш за усе, України стосується діяльність російського лобі в ЄС, яке виявилось дуже потужним – мабуть, несподівано для нової влади, й тим більше, суспільної думки європейські орієнтованих українців. Окрім відомої дружби Німеччини та Франції з путінським режимом, це й взаємодія з ультраправими партіями ЄС, й потурання європейському правому націоналізму, це й шалена інформаційна пропаганда, що має відродити у свідомості ситої Європи жахливі лики фашизму, який, нібито, прийшов до влади в Україні. Водночас для європейської думки створюється образ потужної та заможної Росії, яка має царювати на теренах колишнього СРСР та приборкувати там непокірних, і з якою європейцям не треба та взагалі неможливо сперечатись.
Хрестоматійним прикладом фінансової співпраці найвищих урядовців Європи з Росією є зв’язки колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера з російським керівництвом. «Я не можу знайти виправдання таким вчинкам, – коментує «Дню» доцент кафедри політології Києво-Могилянської академії Андреас Умланд (№ 66-67 за 11-12 квітня 2014 р.) – У якомусь сенсі, це – корупція. Пан Шредер коли ще був канцлером проклав дорогу до будівництва Північного потоку, а після відходу з політики, став головою комітету акціонерів Nord Stream AG. Тепер він підтримує Путіна, це продовжують робити і інші представники Соціал-Демократичної партії Німеччини». У Східній Європі та на Балканах Росія має відкритих лобістів. А ці лобісти мають владу. На жаль…
А ГРОШІ ЧИЇ?
Геополітичні та геоекономічні аспекти корупції на вищому рівні поєднуються у ЄС з не дуже ретельною (як виявляється) боротьбою з відмивання грошей та сумнівними капіталами, що намагаються «прописатись» у Євросоюзі. Ми усі могли бачити, що виявлення рахунків вищих функціонерів Партії регіонів у багатьох країнах ЄС почалося «раптово» – одразу ж після повалення режиму Януковича. Якось дуже доречно був арештований у Відні й один з ключових олігархів України Дмитро Фірташ. Але до того сумнівне походження грошей «Сім’ї» та інших споріднених з нею персон у Євросоюзі воліли не помічати. Карне переслідування у ЄС залишається справою кожної окремої країни, та ведеться місцевими прокурорами. Тому народжуються резонні підозри, що домовитись, наприклад, за правосуддям не тільки Італії (де чудово знають, що таке мафія та корумпований політикум), а й, наприклад, Австрії, виявляється не дуже важко.
Будь-який із злочинців-утікачів міг видати себе за прихильника демократичних цінностей. За наявності великих грошей це зробити було геть нескладно – це дозволяло отримати від ЄС, якщо й не індульгенцію, то принаймні проводити агітаційні компанії та формувати громадянську думку на свою користь. Звісно ж, вкраїнський олігархат доби Януковича переважно тікає до РФ, але тут є такий красномовний виняток як екс-голова уряду пан Азаров. Втім Європу трафило певне просвітлення – Європа починає розуміти, що не кожен олігарх-утікач є борцем за свободу. Приклад Рахата Алиєва, пример Миколи Азарова як і казахстанського олігарха Мухтара Аблязова, показує наскільки складно розібратися в суті таких питань, як складно розплутати гордіїв вузол, просочений гримучою сумішшю тотальної брехні та корупції. Але важливо, що все-таки європейське суспільство навчилося відокремлювати зерна від полови і розслідування нехай повільно, нехай маленькими кроками, але все ж рухається до фіналу – в усякому разі, побратими пана вже отримали або ось-ось отримувати своє. А хлопці вони непрості. Ой, непрості…
Підхід європейців до великих грошей, що йдуть на рахунки тамтешніх країн з України, Росії, Казахстану чи Узбекистану, можна вважати сумнівним та необачним, але він походить з положення про недоторканність власності та непорушність банківської таємниці. Тільки зараз, після низки гучних скандалів, Європарламент вирішив переглянути директиву ЄС з відмивання грошей. Суть новації у тому, що інформація про так зване «довірче управління» компаній має з’явитися у відкритому доступі, стати доступною для широкої громадськості, правоохоронних органів усіх держав та для бізнесу, який має право поцікавитись, хто стоїть за їхніми компаніями-партнерами, особливо з країн колишнього СРСР.
У ТІНІ ВЕЛИКИХ ПОДІЙ
Чи варто після цього дивуватися, що євразійський кримінал, як з’ясувалося, давно й ґрунтовно прописався в Європейському Союзі? Ось приклад з, здавалося б, зовсім далеких від нас казахських степів – історія з тамтешнім банкіром Мухтаром Аблязовым, власником банку БТА. Дуже повчальна історія виявляється…
Можемо спитати, яке відношення має справа якогось казахського банкіра до пересічного українця? Але двокольорові вивіски з абревіатурою БТА досі красуються в українських містах, між тим, як власник цього банку вже 8 місяців, як сидить у французькій в’язниці. Цікаво, що арешт Аблязова в Європі, який став на деякий час сенсацією номер один у тамтешніх ЗМІ, був проведений по запиту саме України 31 липня минулого року. Слідчі з Головного управління МВС в Києві відразу ж направили у Францію документи про видачу Аблязова для притягнення його до відповідальності по статтях 190 (шахрайство у особливо великих розмірах) та 191 (розтрата майна або заволодіння їм шляхом зловживання службовим станом). Однак в нашій державі новина щодо арешту людини, яку обвинувачують в виведенні з України у офшори 500 млн. доларів, пройшла майже непоміченою.
На процесі у Франції, що почався, банкір відстоював політичну версію свого переслідування (аналогічно колись робив й Павло Лазаренко). Але, як виявилось, Аблязова звинувачують в найбільшому шахрайстві в історії Казахстану: результати останнього звіту БТА-банку свідчать про зникнення 14 млрд. доларів балансу та виведення їх в офшори Кіпру Віргінських островів, Сейшел і Багамів. На 50 млн. доларів були обмануті такі шановані французькі банки, як BNP, Societe Generale, Credit Agricole та Banque Populaire.
Втім, пан Аблязов не є самотнім у своєму, сказати б, політ економічному шахрайстві. У нього є, сказати б, колега. Арешт Рахата Алієва останнім часом відомого під прізвищем Шораз, це не просто арешт чергового олігарха-втікача. Алієв – колишній зять не когось – небудь, а самого казахського лідера, колишній заступник голови Комітету Національної Безпеки (аналога нашої СБУ). Однак за свої «художества» в Казахстані він отримав, близько 40 років в’язниці за викрадення людей, вбивства, рейдерські захоплення і спробу державного перевороту – вдячний зятек, що й казати. Переховувався в Австрії, а потім на Мальті, представлявся політичним біженцем. Євросоюз, відверто зациклений на презумпції невинності, вирішив розібратися у всьому сам, спершу, відмовившись видавати пана Алієва казахській владі. Втім, вразливий Євросоюз, розібравшись, жахнувся і пану Алієву, образно кажучи, прищемили хвіст – ще в 2011 в Австрії почалося розслідування у справі про вбивство казахстанських банкірів. Власне в рамках цієї справи олігарх і був узятий під арешт. Паралельно розслідування відносно Алієва проводилося на Мальті. 6 червня 2013 мальтійська суддя Майкл Маллен порушив проти олігарха кримінальну справу. Він визнав обгрунтованими звинувачення, висунуті проти нього генеральною прокуратурою Мальти на підставі заяви берлінської адвокатської контори Dankert Spiller Richter Bärlein (DRSB). Йдеться про відмивання мільйонів євро. Розслідування охоплює багато країн в тому числі і Німеччину. У ФРН справу, у відношення Алієва, було порушено прокуратурою міста Крефельд. Пан Алієв при цьому неодноразово намагався вийти сухим з води, але справа отримала широкий міжнародний резонанс і ані міліарди ані лобісти йому не домогли.
РОЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ЄВРОМАЙДАНУ
Після нашого Майдану та початку україно-російського збройного протистояння, непідкупний євросуд змінив свою думку, та визнав наявність помилок при розгляді справи про екстрадицію пана Аблязова до Росії. Не можна повністю виключати й того, що саме українська впертість у полюванні за грошима «родини» вплинула і на перебіг справи пана невдячного зятя. Україна також має повне право вимагати екстрадиції банкіра: в результаті офшорних схем Аблязова на наших теренах «випарувалося» 500 млн доларів. Чи згадають взагалі про збіглого казаха наші нові можновладці та будуть намагатись все ж таки повернути виведені ним гроші, дуже не зайві нашому бюджету, в Україну? Але для нас, для України, значущість цієї справи навіть не в мільйонах, а в тому, що політичні ігри навколо принципових юридичних питань підривають довіру до об’єктивності європейського правосуддя та наводять на резонні думки щодо повернення грошей й наших колишніх можновладців.
Адже частина українського олігархату, яку не влаштовують російські правила гри по-путінськи і роль голів, що говорять на російських телеканалах, готова піти з так званою стежкою казахських олігархів. Механізм її функціонування досить простий – накуролесив, накрав, навбивав, досита нагендлював батьківщиною та її засіками і можна спокійнісінько ховатися в ЄС, видаючи себе за борця з режимом. Ви скажите, що ЄС є налаштованою проукраїнськи, однак не варто забувати про газпромівських лобі у всіх європейських столицях, не варто забувати про те, що де-факто путінтерновські партії пройшли до Європарламенту та що пропутінська політсила дочки Ле Пена в чому визначає нині політичний клімат у Франції. При такому розкладі не складно уявити, що політичні спадкоємці Януковича, до яких ось-ось добереться нова влада, почнуть бігати не на Схід, а під покров пропутінських анклавів на Заході, видаючи себе за борців з кривавою київської хунтою. Казахстан дає нам хороший приклад співпраці з правоохоронними органами країн ЄС і цьому прикладу варто слідувати. В ім’я України…
Андрій Корсак
