0
0
Потихеньку-помаленьку кремлівська верхівка намагається повернути під українську номінальну владу окупований Донбас на правах широкої автономії мало не конфедеративного статусу.
Таким чином Кремль на чолі з Путіним прагне перетворити Україну на Боснію.
Децентралізація
У світі важко знайти більш децентралізовану державу, ніж Боснія і Герцеговина. Кожен кантон (жупанія) Федерації Боснії і Герцеговини і кожен регіон Республіки Сербської (кантон і регіон – це український район, чи навіть менше) мають свій уряд і законодавчий орган. Республіка Сербська – не тільки в особі свого президента Мілорада Додика, але й значною частиною простих громадян – практично на офіційному рівні заперечує право на існування держави Боснія і Герцеговина. І це при тому, що серби в федерації мають свій окремий ентитет (суб’єкт федерації), тоді як бошняків і хорватів втулили в одне утворення – Федерацію Боснії і Герцеговини.
Нещодавно Мілорад Додик оголосив, що Республіка Сербська припиняє будь-яку співпрацю зі Службою державної безпеки й Генеральною прокуратурою Боснії і Герцеговини. Річ у тому, що правоохоронні органи досі намагаються розслідувати справи щодо воєнних злочинів 1991-1995 років. Деякі сербські воєнні злочинці переховуються в Республіці Сербській, а правоохоронні органи РС не вживають заходів для їхнього покарання.
Конституційний суд БіГ постановив, що Додик порушує Конституцію держави, але влада РС заявила, що не виконуватиме ухвал суддів.
Завдяки величезному державному апарату близько 60% працівників зайняті в секторі державного управління, при цьому рівень безробіття в державі значно вищий за середній у Європі.
Така безмежно децентралізована форма державного устрою стала наслідком жорстокої війни з етнічними чистками, і тоді, двадцять років тому, це дало змогу зупинити загибель людей. Але що це дало в перспективі?
Туманні перспективи
Уже двадцять років країна не може налагодити економіки, тисячі громадян Боснії і Герцеговини виїжджають за кордон у пошуках кращого життя, не припиняються конфронтації між мусульмансько-хорватським і сербським ентитетами.
У січні 2016 року БіГ збирається подавати заявку на членство в ЄС. Але всі в країні розуміють, що ця казка не матиме щасливого кінця в близькому майбутньому.
Поступ Боснії і Герцеговини в Європу підтримують Хорватія, США, Велика Британія і Німеччина, але чи готова до Європи сама БіГ? Скажімо, за останнім опитуванням громадської думки, проведеним на замовлення сербського тижневика “Политика” в Республіці Сербській, 78% громадян проти вступу до ЄС і 89% громадян – проти співпраці з НАТО.
Цими днями Сараєво і Боснію вкрило густим туманом. Такий самий густий туман вкриває майбутнє Боснії і Герцеговини. Мій знайомий журналіст Давор Чекич з Мостара вважає, що час держави під назвою Боснія і Герцеговина у теперішньому вигляді добігає кінця. На його думку, є кілька варіантів розвитку подій, найімовірніший з яких – переформатування федерації з появою нового, хорватського ентитету, якщо не в територіальній, то в екстериторіальній формі.
– Цілком можливо, що столицею хорватського ентитету стане Мостар. Принаймні, такі побажання висловлюються все частіше. Але як на мене, значно логічніше було б дати можливість Республіці Сербській увійти до складу Сербії, а Федерації Боснії і Герцеговини – приєднатися до Хорватії. Це зняло б чимало проблем. Утім, не факт, що це не породило б проблем нових. Це Балкани, ми ще спокійно жити не навчилися, – каже Чекич.
Донбас – українська Республіка Сербська
Зараз Україну намагаються якомога сильніше децентралізувати і ввести в її тіло троянського коня – “окремі райони Донбасу”, які, за ідеєю Кремля, матимуть право впливати на зовнішню політику України, самі при цьому залагоджуючи свої зовнішні зносини на власний розсуд. Так, Донбас отримає змогу заблокувати євроатлантичну інтеграцію України (“нє нужни нам іхніє Європи”), натомість тісно співпрацюватиме з Росією (як зараз – без кордону, без митниці, з тіньовими схемами й контрабандою).
Нам намагаються нав’язати думку, що “децентралізація” – європейська практика, і під цим соусом “впарити” нам неможливість самостійно вирішувати, яким шляхом має рухатися Україна. Очевидно, що “окремі райони” (маленький шматочок території країни) діятимуть не на підставі національних інтересів України, а за вказівкою вищих владних органів Російської Федерації.
“Децентралізація” за Дейтонськими принципами не принесла користі Боснії і Герцеговині, не буде від неї користі й Україні. Єдиний, хто виграє від цього – Путін. Але ж ми не граємо на його боці? Чи граємо?..
Тим часом у Сараєві досі висить туман. Навіть якщо за кілька днів він розсіється – туманні часи Боснії і Герцеговини триватимуть ще не одне десятиліття…
Володимир Криницький
