0
0
Чиновники держадміністрації у Києві не приховують зневаги до державної мови й не вважають це порушенням законодавства.
Це випливає, зокрема, з оприлюднених фактів спілкування киян з чиновниками Солом’янської у місті Києві РДА.
Як пише Микола Шило, він подав у відповідну службу скаргу щодо сміття на території. Йому зателефонував співробітник відділу благоустрою згаданої районної державної адміністрації, відрекомендувався Євгєнієм, прохання спілкуватися державною мовою спершу ігнорував, потім сказав, що заявник має поїхати в АТо, де його навчать говорити російською, і кинув трубку.
Згодом пан Шило зустрівся з заступником голови Солом’янської РДА Володимиром Бялковським, і обговорив питання очищення території від сміття та ставлення до державної мови у РДА.
“Варто зазначити, що з початком нашого знайомства я відмітив вимову пана Бялковського, як людини, котра спілкується в житті мовою окупанта. І якби не українське законодавство і не моя принципова позиція, то йому було б легше дався діялог російською. Але старався – значить молодець! Ще б усвідомив значущість державної мови – був би супер! – пише пан Шило. – Але поки що цього не сталося. Тому діялог продовжився за принципом “російськомовний російськомовного в обіду нє даст”! Заступник голови РДА визнав провину і вибачився за свого підлеглого, що робить йому честь і тут таки почалося типове “але”. Мені намагалися розповісти про Євґєнія як прекрасного організатора (я оцінив це по його річній “роботі” зі смітником), про прекрасного екс-військового (я оцінив це хоча б по порушенню Євґєнієм військового статуту, де вказано, що мова в ЗСУ – українська). На моє пряме питання “Ви визнаєте, що ваш працівник порушив законодавство України?” я ствердної (як і заперечень) відповіді не отримав. На мою заяву усунути Євґєнія з державної служби, так як він не відповідає Закону України про державну службу, звісно ж було відмовлено. Де це чувано, щоб чиновників звільняли за порушення законодавства?! От я такий видумщик! Єдине, що було обіцяно – на нарадах в РДА нагадувати працівникам (!) КОТРІ СПІЛКУЮТЬСЯ З ЗАЯВНИКАМИ (тим, що не спілкуються це, як я зрозумів, не обов’язково) про обов’язкове вживання державної мови якщо нею звертається людина. Впевнений, на найближчій нараді це буде дотримано. Як далі – на те Божа воля!”
Фактично риторичні запитання до КМДА: за яким принципом у структурні органи КМДА набирають співробітників, що не відповідають своїм посадам? Чому в структурних органах КМДА працюють люди, які запросто порушують чинне законодавство? Як ми можемо вірити міському голові, головам РДА, підлеглі яких публічно й демонстративно порушують свою Конституцію – Закон України “Про державну службу”, і навіть не вважають це порушенням?
Нагадаємо, що вказаний закон встановлює зокрема таке:
Ст. 1 – 2. Державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі – державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Ст. 2 – 1.2. Державна мова – українська мова, якій Конституцією України надано статус мови офіційного спілкування посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування під час виконання посадових обов’язків, а також мови діловодства і документації цих органів та посадових осіб.
Ст. 4. – 1. Державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:
1) верховенства права – забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності – обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України…
Ст. 8 – 1. Державний службовець зобов’язаний:
1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;
3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;
4) з повагою ставитися до державних символів України;
5) обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації.
І в цьому законі ще багато таких конкретних вказівок, яких не можна обходити завдяки визначенням “мені так зручно” і “я маю право”. Має право будь-хто, але не державний службовець, не співробітник поліції і не військовослужбовець.
А от що цим чиновникам світить за їхні порушення? Мабуть, нічого.
