0
0
На нашу адресу надійшов лист від хорватського ветерана, чоловіка, який 19-річним хлопцем 1991 року пішов на війну проти підрозділів регулярної Югославської народної армії та сербських військових формувань, які намагалися захопити і придушити Хорватію після проголошення нею незалежності від Югославії.
Хорвати у 1991–1995 роках пережили те, що Україна переживає зараз – боротьбу з колишнім імперським гегемоном (серби в Югославії – росіяни в СРСР) за незалежність. Україні чимало разів пророкували “югославський сценарій”, і він стався. Тільки не так, як нас лякали комуністи і регіонали. Зараз Росія грає роль Сербії, а Україна перебуває в становищі Хорватії. “Лугандонія” – це Республіка Сербська Країна, яка намагається вирвати шматок з тіла України (Хорватії). І як серби разом з їхніми російськими попихачами програли у Хорватії, так і росіяни разом із сербськими, чеченськими, болгарськими та іншими путінолизами програють на сході України.
Ось що пише наш хорватський друг:
“Ми боролися проти армії, третьої в Європі за силою та озброєнням. На час початку війни не мали нічого, крім мисливських рушниць, пістолетів та ручних гранат – проти танків, літаків, вертольотів, гармат та іншого тяжкого озброєння. Лише згодом, бій за боєм, ми стали здобувати сяку-таку придатну до війни зброю, а до цього мали воювати мало не голими руками.
Багато людей тоді загинуло, багато отримали поранення і лишилися інвалідами. Чимало загинуло і цивільних – жінок, дітей, геть старих людей. Захоплених у полон жінок і дітей серби ґвалтували, мучили, а потім вбивали. Цього неможливо забути.
Югославська народна армія (ЮНА) і сербські бойовики були хоробрі, коли їх тисяча супроти одного. Протягом усієї своєї історії війни вони лише програвали, натомість ми наші війни вигравали.
Ми влаштовували засідки, з самими ножами нападали на озброєні підрозділи ЮНА і так здобували свою зброю. Партизанська війна – лише так могли розраховувати на перемоги над ворогом, який переважає у людській силі та озброєнні.
З того часу я багато знаю про війну, тактику бою, зброю і про те, як багато важить довіра до побратимів у бою. Цілий роман можна про те написати…
“Буря”… Три дні, протягом яких ми остаточно перемогли. Цілий світ дивувався, як нам це вдалося. Але тоді ми вже були добре навчені, досвідчені і озброєні, а план операції розроблений до найдрібніших деталей. І ми перемогли.
Бажаю вам і цілому українському народу перемогти російських сепаратистів і далі будувати свою Державу. Бережіть себе, бережіть одне одного. Хотів би я мати змогу бути зараз з вами і боротися за вашу свободу, як українці допомагали нам виборювати нашу волю. Ми, хорвати, переживаємо за вас і підтримуємо вас. Щастя вам, добра і Перемоги!”
Josip “Pepy” Poklar
