0
0
Дивно чути від українських “ліберальних” інтелектуалів тезу, буцімто мова і проґрес чи деґрадація не пов’язані.
Автор: Сергій Оснач / www.facebook.com
Якби це справді було так, то різні держави не створювали б спеціяльних мовних інституцій і не провадили б спрямованої мовної політики та мовного планування, захищаючи свою мову й наближаючи/віддаляючи її до/від инших. Проґрес чи реґрес для кожної країни прямо пов’язаний з певним вектором розвитку. А мовна політика надзвичайно впливає на цей вектор. Наприклад, Ататюрк, перетворюючи Туреччину на світську республіку, провів цілу кампанію з очищення турецької мови від арабських і перських слів, натомість сприяв запозиченню до неї европейських термінів (насамперед англійських і французьких), а також примусив турків перейти на латиницю – ув’язнених там навіть не випускали з в’язниць, доки ті не опанують латиниці. Завдяки цій реформі цивілізаційно Туреччина суттєво наблизилася до християнської Европи, стала членом НАТО й має доволі непоганий рівень життя.
Инший приклад – Хорватія, яку в нас люблять згадувати в контексті її боротьби за незалежність од Сербії та вдалого збройного визволення своїх територій. Але чомусь ніхто не згадує, що у хорватській боротьбі за незалежність є ще й мовний вимір. Хорвати, які мали з сербами дуже схожі мови (дехто вважає, що це одна мова), здобувши незалежність, почали шукати (зокрема в діялектах) або й вигадувати та впроваджувати свої терміни, відмінні од сербських, свої автентичні граматичні конструкції. Принциповим для хорватів стало й збереження історично ближчого для них латинського письма проти сербської кирилиці. А до того впродовж усього періоду “спільної” югославської історії, Сербія навпаки намагалася усунути будь-які лексичні та граматичні відмінності між сербською та хорватською мовами, які нарекла “сербохорватською” мовою та запровадила паралельне написання і кирилицею, і латиницею. Приклад Хорватії наочно доводить, що мова – передусім питання політичне. Спитаєте, до чого тут проґрес? А до того, що своєю мовною політикою Хорватія торує собі шлях геть од імперії та унеможливлює її відновлення.
Таких прикладів достатньо. Якщо абстрактний народ не має своєї мови, то щоб вибороти незалежність, йому варто вигадати мову. Але українцям не треба нічого вигадувати – у нас є своя мова. Треба просто зрозуміти, що наша мова – це і є головна запорука нашої незалежности та розвитку.
