0
0
Про цей ювілей журналіст прес-служби Львівської політехніки довідався від директора Інституту будівництва та інженерії довкілля професора Зіновія Бліхарського. Він дуже тепло відгукувався про доктора технічних наук професора кафедри мостів і будівельної механіки Богдана Григоровича Гнідця.
Почесному професорові університету Богдану Гнідцю 8 травня виповнюється 85 років! Очевидно, це найстаріший діючий професор Львівської політехніки. Читає лекції, веде практичні заняття керує аспірантами, дипломниками, видає підручники і монографії, бере участь у міжнародних конференціях.
Кажуть, що вік людини видає її хода. Після 80 років чимало людей розпочинають совгати ногами по землі. У Богдана Григоровича, звичайно, хода не юнацька, але і далеко не стареча. Дай Боже так кожному… Впевнено, строго за правилами водить авто.
У чому ж секрет його життєвого і творчого доголіття? Може, так гени склалися? Не конче. Мама Богдана Григоровича прожила 76 років, батько — 70. Звичайно, багато важить здоровий спосіб життя. Виявляється, він ніколи не курив. Займався гірськими лижами. А ще — сад, город. Упродовж свого життя висадив сади у трьох різних місцях.
Кожен з нас хоче жити якомога довше. Але головне не скільки жити, а як жити. Богдан Григорович каже, що робота, наукова діяльність завжди була йому в радість. Будівельні конструкції повинні мати запас міцності. У професора Гнідця великий запас міцних знань. З роками вони не вивітрюються, а постійно оновлюються.
Звернув увагу, що у кабінеті професора немає комп’ютера. Богдан Григорович жартує: “У мене комп’ютер в голові…” Має комп’ютер вдома, але користується ним не так часто. Мовляв, треба зір поберегти.
Професор Гнідець, не заперечуючи сучасних інтерактивних методів навчання, полюбляє дошку і крейду. Далеко не все студент може знайти у підручниках, електронних конспектах, на розмаїтих сайтах. На дошці більш наочно “народжуються” формули, теореми, розрахунки, глибше пізнається сутність будівельних конструкцій. Тим паче у професора чудовий почерк, бездоганні креслення. Вони не поступаються комп’ютерній графіці.
Зараз Богдан Григорович керує роботою свого аспіранта Романа Запоточного. Пан Роман каже, що у його наставника феноменальна пам’ять. Молодий науковець дослуховується до мудрих порад керівника. Але професор не займається дріб’язковою опікою своїх учнів, дає їм шанс виявити ініціативу, розкрити свій науковий потенціал.
Як зауважив Зіновій Бліхарський, професор Гнідець намагається не перейматися життєвими труднощами і негараздами. Він завжди випромінює оптимізм і добрий настрій, не шкодує добрих слів на адресу своїх колег, компліментів на адресу жінок. Щоправда, великим потрясінням для нього була смерть коханої дружини.
А народився Богдан Гнідець 8 травня далекого 1930 року на Львівщині у селі Забір’ї тоді Рава-Руського повіту, а нині Жовківського району. Будівельну спеціальність обрав, можливо, і під впливом діда та батька, які були добрими майстрами. Ставили будинки, робили вози.
Юний Богдан розпочинав вчитися ще за Польщі. Його цупка пам’ять зберегла віршик, який учні почули від вчительки 1938 року: “Пан президент Полскі, цо мьєшка в Варшаві, з образка на вшистких спогльонда ласкавє…”. Це йшлося про президента Польші Ігнація Мосцицького. 1926 року йому надали звання почесного професора Львівської політехніки, а Богдан Гнідець отримав це звання 2005 року. У головному корпусі їхні імена вкарбовані у мармур на одній плиті.
1948 року Богдан Гнідець вступив на навчання на інженерно-будівельний факультет за спеціальністю “Автомагістралі”. Вчився добре, брав активну участь у роботі студентського наукового товариства, знаходив час і для художньої самодіяльності. 1953 року на “відмінно” захистив дипломний проект і був скерований на роботу у Львівську машинно-шляхову станцію. Перший досвід молодий інженер здобув як керівник виробничого підрозділу на спорудженні інженерних конструкцій на новій дорозі Великі Мости — Белз — Червоноград. “Мій перший міст і досі добре себе почуває”, — не без гордості каже Богдан Григорович.
У травні 1957 року для того, щоб підготуватися до вступу в аспірантуру, переходить на роботу у лабораторію кафедри будівельної механіки і будівельного виробництва тодішнього Львівського політехнічного інституту. 1958 року вступає на навчання до аспірантури при кафедрі будівельних конструкцій, де під керівництвом доктора технічних наук А. Курила розпочинає проводити досліди за обраною темою кандидатської дисертації “Дослідження роботи нерозрізних залізобетонних балок”.
Успішний захист дисертації відбувся 1963 року в Одеському інженерно-будівельному інституті. 1989 року захищає докторську дисертацію у Московському інженерно-будівельному інституті, що було доволі престижно. Тема роботи: “Збірно-монолітні статично невизначені залізобетонні конструкції з попередньо напруженими стиками і регулюванням зусиль”. У 1991-1995 роках очолював кафедру будівельних конструкцій та мостів.
Мабуть, немає потреби перераховувати усі титули, звання і відзнаки Богдана Григоровича. Надто розлогий був би перелік. Він Професор з великої літери, Заслужений професор. І не лише Політехніки. За проектами професора Богдана Гнідця зведено десятки різноманітних споруд у багатьох областях України.
Цікавою, зокрема, була робота для Сихівського житлового масиву при спорудженні підземної насосної станції стічних вод. Монолітна конструкція перекриття споруди діаметром 22 метри, що вимагала багато часу, була замінена на збірно-монолітну нерозрізну з попередньо напруженими стиками.
А ще Богдан Григорович згадав найбільшу в Галичині церкву у Новому Роздолі. За його проектом на висоті 42 метри будівельники встановили залізобетонний купол без спеціальних риштувань.
Професор постійно генерує нові ідеї. Він вважає, що зовсім не обов’язково при індивідуальному будівництві зводити вартісні будинки з потужними фундаментами і стінами з цегли. Науковець пропонує споруджувати будинки з набору однотипних елементів. Це будуть збірно-розбірні каркасні будинки. Сам каркас можна зібрати за день, а весь будинок цілком реально завершити впродовж трьох місяців. При такій технології можна перевозити своє житло з одного місця на інше. Вже з’являються фірми, які планують працювати за такою технологією. Але основне, що при цьому вартість споруд може бути зменшена в 2-3 рази.
Є таке поняття — “весільний генерал”. Це аж ніяк не стосується Богдана Григоровича. Він ще деяким молодим може фору дати. Нерідко “глибоких” пенсіонерів просто тримають на роботі. Професора Богдана Гнідця не тримають. Натомість – за нього тримаються…
Довгих Вам років життя і творчого наукового довголіття, професоре!
Борис Козловський
