0
0
“Тореадори з Васюківки” – найвідоміший твір українського письменника Всеволода Нестайка. Кожен із нас ще зі шкільної лави пам’ятає нерозлучних друзів-бешкетників Яву Реня та Павлушу Завгороднього.
Всеволод Зіновійович по-новому інтерпретував давно відомі сюжети світової пригодницької класики (від “Робінзона Крузо” Даніеля Дефо лишився Робінзон Кукурузо із села Васюківка), а також описав столицю України очима двох непосидючих підлітків. Стеження за псевдо-бандитом Бурмилом у метрополітені, найсмачніше київське морозиво, яке виманює усі гроші, походи по найкращих театрах столиці у пошуках легендарного актора-царя – такі пригоди чекали хлопчаків у столиці. Письменник прожив у Києві багато років, тож географічні та пейзажні описи вражають своєю точністю і реалізмом.
У безмежній кількості пригод знайшлося місце і для любові – дитячої і дорослої, щирої й відвертої. Галина Сидорівна покохала лейтенанта Пайчадзе, а хлопці таємно любили кожен свою даму серця: Ява – киянку Валю, а Павлуша – задерикувату однокласницю Гребенючку.
Мабуть, кожен із нас після прочитання “Тореадорів…” хотів мати таку саму Контрибуцію і проводити з нею кориди; гратись у баталії на баштані суворого діда Салимона чи варити юшку у плавнях, де щороку найкращі столичні мисливці демонструють свою майстерність.
Васюківські тореадори – це вже крилатий вислів, який відомий усім українським школярам ще із дитинства. І асоціюється він насамперед зі свободою, безтурботністю, справжньою дружбою.
Хотілося написати про свої враження від чудової книжки для підлітків, побажати чогось доброго авторові, але… Надійшла сумна звістка: Всеволод Нестайко помер. Світла йому пам’ять…
Яна Вільчинська
