0
0
Широко й гучно розрекламований рейс Белград – Косовська Митровиця не доїхав до пункту призначення. Прем’єр Сербії скасував перетин адміністративного кордону Косова через загрозу арешту екіпажу й пасажирів.
14 січня 2017 року вперше після війни 1998-1999 років з Белграда вирушив потяг з кінцевим пунктом Косовська Митровиця, що у частково визнаній самопроголошеній країні Косово, яку Сербія вважає автономним краєм Косово і Метохія.
Сербська влада покладала великі пропагандистські надії на цей потяг. До всесвітнього здивування, не лише зовні, а й усередині з потяга зробили суцільний агітплакат: кольори сербського прапора, написи “Сербія”, “Косово”, зображення образів православних святих – просто якась лубочна картинка. Прибуття потяга в Митровицю мало символізувати, що “Косово – це Сербія”, й показати косоварам, хто в домі господар.
Але не так сталося, як гадалося. Гроші, витрачені на виготовлення і приклеювання православних картинок, змарновано. Маленьке Косово познущалося з колишнього гегемона.
Так званий міністр внутрішніх Косова оголосив, що спеціальна команда косовської поліції заарештує всіх, хто незаконно перетне кордон на триколірному поїзді. Згідно з сербсько-косовським договором 2013 року на адміністративному кордоні між КіМ та іншою територією Сербії введено прикордонний контроль. Перехід контролює Приштина.
Приблизно о 16.30 поїзд зупинився за наказом прем’єра Сербії Александара Вучича у Рашці. Простоявши більше чотирьох годин, пропагандистський поїзд вирушив назад у столицю Сербії. Маленька переможна поїздка не вдалася.
Але це лише один бік медалі. А з іншого боку – цей хід був розрахований не лише на внутрішнього споживача з великосербськими поглядами. Хоча і на внутрішній арені “патріоти” отримали бонус у вигляді письмових доказів “антисербської” позиції тих журналістів і громадських діячів, які публічно критикували цей рейс як відверту провокацію. Але також важливе й повідомлення, яке з Белграда адресували зовні – політикам ЄС і США. Мовляв, дивіться, яких неприхованих терористів у Косові ви підтримуєте. Погрожувати мирним пасажирам, посланцям миру, культури й доброї волі! Дикунство.
Белград, беручи приклад з Москви, метафорично заявляє: ми робитимемо те, що хочемо, не зважаючи на вимоги ЄС. Або змиріться і домовляймося далі, або змиріться, й далі не домовлятимемося. У кожному разі, поки що не видно прагнення Сербії відмовитися від шовіністичної політики на Балканах.
Між іншим, у регіоні колишньої Югославії знайдеться і ще кілька дестинацій для “поїздів Вучича”. У першу чергу такий ешелон слід послати в Чорногорію. Може, недарма останнім часом активізувалося обговорення планів відновлення залізничної гілки Белград – Бар і придбання Сербією порту в Барі? Чому не показати Європі, що і в Чорногорії теж живуть дикуни, яким рано до НАТО і ЄС? Очевидний напрямок – Боснія і Герцеговина, скажімо, Сребрениця. Там, над могилами численних боснійських жертв великосербства, пропагандистський потяг викличе саме потрібний ефект. Добре було б послати його і в Македонію, бо що як Європа не дуже добре усвідомлює, кого має за кандидата на вступ до ЄС?
Словом, роботи ще багато. А куди не доїде православний потяг – можна послати придбаний у Росії МиГ-29. Перепрошую, не придбаний. Це ж подарунок від Путіна. Правда, не безкоштовний, а всього за €30-35 млн за штуку. Зате ж подарунок.
Володимир Криницький
Белград
