0
0
Сербські експерти звинувачують Хорватію у нарощуванні гонки озброєнь і антисербській істерії. Тим часом сама Сербія тоне в антихорватських настроях і вимогах посилити армію з огляду на можливість хорватської агресії.
Отримання американських патрульних броньованих автомобілів підвищеної протимінної захищеності Oshkosh M-ATV кл. MRAP, придбання у США 16-ти гелікоптерів і літака, контракт на постачання з Німеччини самохідних гаубиць, прийняття до складу ЗС РХ нової техніки – усе це дуже болісно сприймається у Сербії, адже східні сусіди досі вважають Хорватію якщо не ворогом, то не надто дружньою країною, яка тільки й думає, як напасти.
Офіційний Белград на кожне підсилення хорватської армії чи поліції відгукується різкою критикою, не забуваючи користатися будь-якою можливістю і собі озброїтися. Поки що не варто згадувати про російські обіцянки надати Сербії військової техніки й озброєння на $5 млрд, адже вони, скоріше за все, так і залишаться обіцянками. зараз головна надія і цукерка сербського війська – шість модернізованих МиГ-29, які Росія могла б їм чи подарувати, чи дешево продати. Але епопея з новими літаками триває вже майже 5 років. Серби вважають, що це дало б змогу поновити баланс сил у військовій авіації. Існують плани і з модернізації десантних човнів, ракетних систем, придбання САУ.
Початок “гонки озброєнь”?
У експертному середовищі лунають висловлювання про початок нової “гонки озброєнь” між двома державами. загалом схоже на те, що нинішні стосунки Сербії і Хорватії найгірші за останніх 10-15 років. В обох державах спостерігається зростання правих настроїв і все частіше чути звинувачення опонентів. Проте чи справді можливий зараз аж такий спалах напруженості?
– Ні Сербія, ні Хорватія не мають вільних грошей для “гонки озброєнь”, тому реальне переозброєння не бачиться можливим ні там, ні там. Політична ситуація впливає на прагнення країн посилити військову компоненту, але тут більше піар-ходів, аніж реальних справ. Треба також зважати, що Хорватія – член НАТО, а за час існування жодна держава-член блоку ні на кого не нападала. А сам Альянс зараз не збирається з’ясовувати стосунків з Сербією – країною, що веде переговори з ЄС щодо приєднання і не становить серйозної загрози для миру. При цьому і Хорватія, і Сербія мають серйозну потребу в переоснащенні збройних сил і наближенні їх до стандартів НАТО, – каже загребський журналіст Давор Антич.
Навіть, здавалося б, серйозні останні придбання техніки ЗС РХ насправді – мало не благодійні подарунки США, і стали можливі лише через те, що Хорватія належить до НАТО. США передають час від часу союзникам залишки техніки, що не використовуються у їхніх збройних силах, тоді як головний друг Сербії Росія поки що не поспішає щось дарувати балканському союзнику.
Дивна дружба
Нещодавно сталося широко розрекламоване придбання для сербської армії 2 вертольотів Ми-17 Казанського заводу. Ці машини друзям-сербам обійшлися в ту саму ціну, що заплатили б і будь-які “вороги”, наприклад, Польща – якби зібралася їх купувати. Російські вертольоти стали першим таким придбанням ВПС Сербії за останніх 35 років, і при цьому серби були змушені вибрати найдешевшу комплектацію – на машинах немає навіть систем оборони та озброєння.
Якщо згадати, що ж Росія подарувала останнім часом сербській армії, то можна згадати… нічого. Окрім, хіба що, кількох акумуляторів для старих винищувачів, які урочисто подарував особисто Путін.
У принципі, досить часто відбуваються спільні військові навчання різних родів військ російської і сербської армії. Саме зараз проходить “міжнародний чемпіонат” з танкового біатлону, де серби навіть вийшли до півфіналу. Заплановано на осінь кілька сербсько-російсько-білоруських маневрів. Але й тут не все добре.
– Так, співпраця між арміями Росії і Сербії досить активна. Але треба зважати також на те, що між збройними силами й поліцією Сербії та Хорватії усебічна співпраця в кілька разів ширша, і має значно важливіші результати. Скажімо, навіть у подоланні наслідків повеней у Сербії беруть участь підрозділи хорватського війська, тоді як Росія надає допомогу в десятки разів меншу, ніж аналогічна підтримка з боку ЄС. Чесно кажучи, навіть США в цьому допомагає більше за “братню” Росію, – наголошує Давор Антич.
Тож слід визнати, що сербсько-хорватська “гонка озброєнь” наразі – не реальний факт, а радше мрія реваншистських кіл у Сербії і націоналістичних у Хорватії. Насправді ж фінансові можливості обох країн не дають змоги різко наростити потужність збройних сил і переважити потенційного супротивника хоч у якомусь аспекті. Слід очікувати, що поступова робота органів ЄС скоро владнає ситуацію з хорватським протестом проти подальших переговорів із Сербією, і демонстративне бажання озброюватися скоро вляжеться.
Володимир Криницький
