0
0
Словацьке суспільство переживає процеси, ідентичні до процесів в інших країнах, які звільнилися з “союзних” держав різного штибу.
Рухи “за відновлення” після чверті століття юридичної незалежності посилюються в усіх пострадянських країнах, в усіх країнах, що постали на місці колишньою Югославії, і так само посилюється рух за відновлення Чехословаччини – як у Чехії, так і в Словаччині.
Якщо на пострадянському просторі головним двигуном цих процесів виступає Росія, а на Балканах – Сербія, то Словаччина зазнає постійного мовно-культурного і світоглядного впливу Чехії.
Росія в поширенні “русского міра” на Україну й інші колишні республіки СРСР не гребує навіть військовими методами. Сербія просто намагається тиснути всіма можливими засобами, не зважаючи навіть на членство Хорватії і Словенії у ЄС і НАТО. Чехія, сама член ЄС і НАТО, не має такого широкого діапазону методів, як Росія і Сербія. Проте економічні можливості чеських партій і компаній значно більші, ніж у словаків, тому Чехії дуже добре вдається поширювати свій вплив на сусідню країну.
Як в Україні величезну частку медіапростору захопили продукти російською мовою, так у Словаччині чимало ефірного часу й друкованої площі віддано програмам і текстам чеською. Взаємна зрозумілість двох мов діє не на користь словацької, адже з погляду чехів вона має нижчий соціальний статус, і таке ставлення поширюється через ЗМІ у Словаччині.
Зараз у трансляціях спортивних подій на словацькому телебаченні нерідко можна почути чеськомовних коментаторів (порівняймо ситуацію в українському ефірі). Але найбільше непокоїть словаків вплив чеських медіа на дітей. У часи Чехословаччини більшість мультиплікаційної і кінопродукції вироблялася чеською мовою, і зараз ці стрічки масовано без перекладу показують словацьким дітям. На цьому тлі також поширюється і відверто пропагандистська література, покликана посилювати ностальгію за Чехословаччиною у старшого покоління і витворювати ідеалізоване уявлення про ту державу у молоді.
Очевидно, що для чеського капіталу й для чеської держави вигідне як розширення ринку споживання чеських продуктів, у тому числі інформаційних, так і евентуальне відновлення єдиної чесько-словацької держави, або ж витворення якогось наддержавного механізму, який посилить позиції Чехії у Словаччині.
Для Словаччини ж, яка зазнає асиміляційних впливів і з боку Угорщини, і з боку Чехії, пріоритетним завдання залишається збереження власної культури й посилення ролі словацької мови у суспільному житті держави.
