0
0
Дніпро перебуває в катастрофічному стані тривалий час, але є шанс його врятувати. Порятунок Дніпра прямо пов’язаний з відродженням України як території, як держави, як здорової нації.
З чого розпочався занепад річки?
За часів Миколи II розробили проект розбудови гідроенергетики на рівнинних річках з урахуванням всіх технічних можливостей того часу й інших факторів, що матимуть стосунок до практичної реалізації проекту. Зокрема: очищення води у водосховищах має відбуватися шляхом її відстоювання і осідання часточок в донні відкладення. Проект був новаторським і відповідав всім вимогам, що мала інженерна та наукова думка у XIX сторіччі.
Саме цей план XIX сторіччя від інженерів царської Росії було покладено в основу більшовицького плану “ГОЭЛРО”.
Маючи на меті світову революцію і планетарне панування більшовицької ідеології, держава була мілітаризована. Розпочалась таємна підготовка до війни. За цих умов диктатор І. Сталін мав потребу в промисловому струмі. Все решта – несуттєво. Вартість затопленої землі до уваги не бралася. Не мала значення і вартість електроенергії.
Будівництво Дніпрогесу було проплачено банківськими металами, які з’явилися у влади завдяки мережі “ТОРГСИН”. У населення були експропрійовані всі харчові запаси, ними торгували в мережі «ТОРГСИН» за срібло, золото, коштовне каміння. Навмисно створений штучний голод змусив населення обмінювати свої матеріальні цінності на життя. Так більшовицька держава побудувала Дніпрогес…
Нищення Дніпра продовжилось і після закінчення Другої світової війни. Перехід сільгоспвиробництва з органіки на міндобрива не бентежить гідроенергетиків. Ця обставина ігнорується і замовчується.
Чорнобильська катастрофа використовується прихильниками гідроенергетики як неспростовний аргумент на користь функціонування водосховищ каскаду як надійної комори для “безпечного” захоронення радіонуклідів у донних відкладеннях.
На сьогодні лобіюють плани затоплення чергових територій в поймах Дніпра й Дністра. Розвиток української гідроенергетики неможливий без затоплення нових ділянок, бо в її основі досі лежить проект XIX сторіччя! Суть цього прадавнього проекту для рівнинної річки: пропускати через гідроагрегат добовий об’єм стоку річки й мати греблю для максимально можливого напору у ВБ.
Головне
“Чуден Днепр при тихой погоде,
Когда вольно и плавно мчит
Сквозь леса и горы полные воды свои”.
Тепер дослідимо слова М.В. Гоголя з позицій фізики й механіки. “…плавно мчит… полные воды свои”. Греблі каскаду ГЕС майже повністю зупинили вільну природну течію Дніпра. Як наслідок, зупинився рух піску в ложі річки.
Швидкість течії рівнинної річки – 5 км/год
Пісок на дні рухається зі швидкістю 5 см/год
Різні швидкості утворюють турбулентність. Додаємо сили коріоліса – і у річки сформоване дно. Воно має складну геометрію і перебуває в постійній динаміці. Але турбулентність змушує піщинки активно контактувати з брудом у воді. Цей забруднений пісок річка на довгі роки ховає у ямах. Таким чином, річка, що вільно тече, має неймовірну здатність до самоочищення. Рівнинна гідроенергетика цю властивість річки вбила.
Наслідки використання проекту XIX сторіччя
1. Проточну чисту воду Дніпра перетворили на стоячу, яку умовно можна вважати питною. Напевно, це вже технічна вода.
2. Зміна в екосистемах приток Дніпра і його водного басейну.
3. Затоплено 700 000 га найцінніших, найродючіших земель.
4. Безперспективність модернізації та інноваційного розвитку ГЕС.
5. Замулення і обміління водосховищ, накопичення метану в донних відкладеннях.
6. Вплив на річковий флот. Неможливість проведення караванів барж у штормових умовах водосховищами, складність шлюзування караванів.
7. Потенційна загроза руйнування всього каскаду за умови руйнування двох дамб (диверсія) з катастрофічними наслідками.
Відновлення природного стану Дніпра
Слід зазначити, що воно неможливе до рівня того Дніпра, що був за часів Гоголя. Але й немає потреби у такому кардинальному відновленні.
Дамби ГЕС дніпровського каскаду мають бути збережені й функціонувати, регулюючи паводки й захищаючи від них населення.
Необхідно будувати штучні острови, в основу яких буде захоронено весь мул із водосховищ. Острови слугуватимуть опорою для штучних герметичних фарватерів з гарантованими глибинами до 5 метрів.
Фарватери подвійні і матимуть реверсний рух для річкових суден-електроходів з подачею силового струму на борт баржі. Фарватери також слугуватимуть для зберігання особливо чистої, відфільтрованої води.
Ці гідротехнічні споруди розділять Дніпро на два окремих потоки – правобережний і лівобережний. Але буде досягнуто відновлення природного руху води й відновлено здатність до самоочищення в кожному з потоків. Матимемо регульований загальний потік.
Ділянки на цих штучних островах будуть продаватися на аукціонах в приватну власність. Лише за площі островів у акваторії Київського водосховища можна отримати $38 400 000 000 – це автоматично виводить проект відновлення природного стану Дніпра в надприбуткові.
Проектом передбачено збільшення сумарної потужності Дніпровського каскаду. Яким чином? За рахунок будівництва ГЕС без дамби, коли прямо з потоку береться кінетична енергія під час спускання водосховищ. Для цього в потоці будуть встановлені штучні перекати. Вони не матимуть негативного впливу на річку та не перешкоджатимуть природному руху піску, але, маючи всього лиш 15-20 см підпору води, через важіль будуть передавати енергію потоку на генерування струму. Стокілометровий відрізок відновленого стоку матиме до 20 таких ГЕС – і це тільки з одного берега колишнього Київського водосховища. Загалом їх буде до 40 – там, де зараз вода просто стоїть. Добовий стік річки буде генерувати удвічі більшу потужність енергії, ніж теперішні гідроагрегати в дамбі.
Транспортна магістраль Е-40 Дніпро – Вісла може повністю змінити вектор Великого шовкового шляху між Чорним і Балтійським морями.
Комерційна діяльність “Укргідроенерго” в рамках цього проекту передбачає переорієнтацію роботи ГАЕС. Замість генерування струму, ГАЕС може компресувати стисле повітря в дуже великих промислових об’ємах. Така акумуляція енергії має величезні перспективи в багатьох галузях народного господарства – транспортній, харчовій, комунальній.
Висновки
Маємо спадок – гідроенергетику на рівнинних річках. Головне для нас – вдумливо й прагматично оцінити цей спадок і, максимально зберігаючи корисні для нас гідротехнічні об’єкти, провести глибоку реконструкцію і модернізацію.
Відновити сотні тисяч гектарів поки що затоплених пойм, забезпечити нашу націю на сторіччя вперед чистою питною водою, відновити природний стан Дніпра та його басейну.
Створити транспортну магістраль Е-40 і побудувати новітній річковий флот на електротязі.
Розвивати гідроенергетику рівня XXI сторіччя і дивувати світ нашою мальовничою землею та її окрасою – “чудовим Дніпром за тихої погоди, коли вільно й плавно несе крізь ліси й гори повні води свої”.
Олександр Товмач
07.03.2017
