0
0
Одна з найважливіших рис сучасних ЗМІ – націленість не тільки на повідомлення новин, а й на аналіз, дослідження, тлумачення.
Все частіше у друкованих і онлайн-виданнях з’являються об’ємні матеріали особливого формату, які серед журналістів отримали назву “лонгрід”. До його переваг відносять велику інформативність, можливість використання гіперпосилань, наочність, краще сприйняття матеріалу, застосування мультимедійних можливостей тощо.
Лонгрід (англ. Long – довгий, read – читати) – принципово новий формат подачі об’ємних текстів у інтернеті. Зазвичай це історії обсягом від півтори тисячі слів із цікавим контентом і різноманітними графічними елементами, які гармонійно доповнюють один одного.
Спочатку лонгрідами називали довгі тексти, які можна читати в дорозі. Потім так почали називати все, що містить багато тексту, світлин і приправлено паралакс-скролінгом. Верстка, ілюстрації, шрифти – все має значення. Інша особливість лонгріду – він має бути корисним, його мета – незвично розповісти цікаву історію, місія – інформувати про подію та її учасників.
Лонгрід “Українська душа з вірменським серцем” [1] зверстано на сервісі Tilda Publishing. Метою його створення стало прагнення розповісти історію про творчість Марини Саркісян, яка на полотні картин намалювала й цікаво презентувала культуру українського та вірменського народів.
Лонгрід має три частини. Перша – “Виставка” – акцентує увагу на унікальності (вперше представлені намальовані Хачкари [2]), експозиції виставки, розповідає про урочисте відкриття, відгуки відвідувачів.
Запропоновані блоки дали змогу об’єднати навколо історії життя художниці фото, текст, презентації, гіперпосилання, цитати й інфографіку. Для кращого засвоєння інформації використано блоки з цитатами, які допомогли сегментувати текст.
У другій частині – “Творчість” – ідеться про творчий шлях героїні. За допомогою стрічки часу показано перемоги художниці в мистецьких конкурсах і фестивалях від 2013 року до теперішнього часу. Галерея світлин демонструє найновіші або знакові для Марини Суренівни твори. За допомогою гіперпосилань надано можливість ознайомитися із повними текстами матеріалів усіх публікацій про художницю у газетах, журналах, інтернет-виданнях України за період 2011–2017 рр.
Третя структурна частина лонгріду – “Автентика” – містить додаткову інформацію про діяльність культурологічної студії “Автентика” (діє на базі Київського міського будинку вчителя): учасників, тематику заходів, організаторів, авторів матеріалів.
Створюючи лонгрід, співробітники бібліотеки намагалися використати всі фішки сервісу Tilda. Родзинкою історії можна вважати блок “До і після”, блоки із текстом, що розкривається при натисканні (містять вірш «Хачкар» сучасного вірменського поета Бабкена Симоняна та його переклад українською Сергія Цушка).
Історія насичена візуальним контентом. Для подачі фото й матеріалів застосовувалися галереї і фото-слайдери. Наприклад, показано етапи роботи художниці над створенням картин: від задуму до кінцевого результату.
Згідно з “Конвенцією про охорону нематеріальної культурної спадщини” (2003) держава повинна працювати над підвищенням цінності культурного спадку в очах громадськості й посилювати захист об’єктів шляхом розвитку освітніх та інформаційних програм.
Лонгрід “Українська душа з вірменським серцем” розповідає історію художниці Марини Саркісян. Такий формат подачі інформації є сучасним і актуальним, сприяє знайомству з мистецтвом петриківського розпису – єдиного українського елементу, що отримав статус нематеріальної культурної спадщини людства у 2013 році, і вірменських Хачкарів, визнаних шедеврами ЮНЕСКО у 2010 році.
Марина Саркісян у серії панно “Хачкари у петриківському розписі” першою поєднала на полотні своїх картин символи двох культур і її спроба виявилася надзвичайно вдалою. Яким буде лонгрід про її творчість – покаже час і статистика переглядів.
Олена Скаченко
Примітки:
[1] Українська душа з вірменським серцем. Перша персоналія Марини Саркісян [Електронний ресурс] : лонгрід / Наук. б-ка Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – Електрон. текст. і граф. дані. – Київ, 2017. – Режим доступу: http://skarbi-natsiyi.tilda.ws/ukrainska-dusha, вільний (дата звернення: 11.07.2017). – Створено на сервісі Tilda Publishing. – Укр.
[2] Хачкар як символ вірменської культури включений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2010 році. Ні в одній країні світу немає нічого подібного.
“Хач” – це хрест, “кар” – камінь. Але хачкар – не просто кам’яний хрест, а художній символ вірмен. У ньому відбивається тонке почуття краси і історія народу.
Хачкар – явище чисто вірменське. Історія виникнення хрест-каменю веде до початку IV століття, коли вірмени прийняли християнство. На місці пам’ятників язичницького культу споруджувалися дерев’яні хрести в людський зріст, пізніше християни стали замінювати їх кам’яними – так званими крилатими хрестами. У центрі хачкара викарбовується хрест, а навколо – трави, квіти, люди, звірі, птахи, різні орнаменти і мотиви. Є хачкари із зображенням воїнів на конях зі списами, священиків, жінок і немовлят. Є хачкари із зображенням розп’яття і євангелістів, з ангелами і святими. Є хачкари, присвячені історичним подіям, боям і битвам. Все залежить від майстерності і бажання художника.
