Видання «Нова српска политичка мисао» опублікувало матеріал, в якому сербського прем’єр-міністра Александара Вучича різко розкритиковано за спілкування з «укрошовіністами» Петром Порошенком і Павлом Клімкіним та «хорватошовіністом» Андреєм Пленковичем.
Очільник самопроголошеної Республіки Косово Хашим Тачі вважає, що найкраще можливе рішення відносин між сторонами – щоб Сербія визнала незалежність краю.
На нашу адресу надійшов лист від хорватського ветерана – чоловіка, який 19-річним хлопцем у 1991 році пішов на війну проти підрозділів регулярної Югославської народної армії та сербських військових формувань, що намагалися захопити й придушити Хорватію після проголошення нею незалежності.
Він подивився на годинник і припалив нову сигарету. – Шоста. Вона потовклася на ліжку, підвела голову й пильно поглянула на нього: – Що? – Кажу, шоста. – Що шоста? – А ти як думаєш? Шоста вечора. Він піднявся і пішов у ванну. Вона, і далі лежачи, взяла одну його сигарету й теж запалила. Дмухнула на…
Широко й гучно розрекламований рейс Белград – Косовська Митровиця не доїхав до пункту призначення. Прем’єр Сербії скасував перетин адміністративного кордону Косова через загрозу арешту екіпажу й пасажирів.
Під час Великої війни на території України відбулася низка подій, які стали прообразом майбутніх сербсько-хорватських взаємин у єдиній державі: у листопаді-грудні 1916 року та протягом 1917-го за наказом командування Сербського добровольчого корпусу було жорстоко вбито кілька сотень хорватських військовополонених.
У неділю, 16 жовтня, у Чорногорії відбулися чергові парламентські вибори, які підтвердили, що ця балканська країна активно відривається від постсоціалістичного минулого.
Дія роману “Нічия” починається у кінці сімдесятих років ХХ століття на узбережжі Адріатичного моря й обертається навколо життя Данки, дівчини з чорногорської Будви, і її подруги Маші. Вони живуть в чудових і радісних умовах пізньої Югославії (слава югоностальгії!), а на початку дев’яностих через відомі події балканських воєн перебираються до Швеції.
Щоденник Александра Васовича, писаний протягом 2014-2015 років у Криму й на сході України – важливе джерело інформації про події російсько-української війни.
Я не вибираю того, що маю. Не вибираю, насправді, нічого: ні народження, ні сім’ї, ні імені, ні країни, ні народу – усе це мені накинуто.