АБІСА́ЛЬНИЙ, а, е, спец. Який відноситься, належить до найглибших частин моря або земної кори; глибинний. В морських басейнах вибіляють.. абісальну зону, або область глибокого моря, що лежить у межах глибини понад 2000—3000 м (Курс загальної геології, 1947, 163). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.
АБІСА́ЛЬ, і, жін., спец. Зона найбільших морських та океанічних глибин. Рух води [в океані] вдалося зафіксувати навіть на семикілометровій глибині — у так званій абісалі (Вечірній Київ, 8.V 1971, 3); На абісалі — у глибинних зонах морів — залягають мільярди тонн поліметалічних конкрецій (Наука і життя, 7, 1978, 18). Словник української мови: в 11 томах….
АБІОГЕ́ННИЙ, а, е. Який виник з неорганічної речовини; // Пов’язаний з виникненням органічної речовини з неорганічної. Теорія абіогенного (без участі живих істот) утворення органічних речовин в сучасній науці дістала своє експериментальне підтвердження і тепер уже не викликає заперечень (Наука і життя, 8, 1958, 42); Наявність вуглеводів у кристалічних породах свідчить на користь теорії абіогенного (мінерального)…
АБІОГЕНЕ́З, у, чол. Теорія про виникнення живих істот з речовин неживої природи. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 663.
АБИЯКИЙ, а, е. 1. Будь-який, звичайний, нічим не примітний. Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (Іван Котляревський, I, 1952, 268); Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (Степан Васильченко, IV, 1960, 20); // Байдуже який, перший-ліпший. — Бор ох могорича!…
АБИЯК, присл. Як-небудь, сяк-так, як прийдеться. Латинці зараз ізробили Абияк мари із дрючків; На них Волсента положили І понесли до земляків (Іван Котляревський, I, 1952, 230); — Ох, братці! Лишенька мого Абияк не відбудеш… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78); Розташувавшись абияк, нашвидку, ..Раїса рано лягла в ліжко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Абияк упорала дітей…
АБИ́ЩО, абичого (з прийм.: аби з чого, аби до чого і т. ін.), займ. неознач. Байдуже що, що-небудь, будь-що. Ти будеш там робити абищо, — от, аби не гуляти (Словник Грінченка); Останнім часом Валентин Модестович звик до думки, що Маєвський абичого йому не порадить (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 368); // у знач. ім. Дрібниця. Мірошник…
АБИ́ЩИЦЯ, і, жін., розм. Річ або справа, що не має ніякої цінності чи значення; дрібниця, дурниця. Це така абищиця, що не варт і казати (Словник Грінченка); Верхівнянські ліси не така вже абишиця (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 41). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.
АБИЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдуже чий, який належить будь-кому. — Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Тарас Шевченко, I, 1951, 126). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.
АБИ́ХТО, абикого (з прийм.: аби в кого, аби до кого і т. ін.), займ. неознач. Будь-хто, хто-небудь, кожний. Побить, то й абихто знайдеться, — от інше діло пожалувать! (Номис, 1864, № 4072); А кому не звісно, що губернатор так аби з ким не поцілується! (Панас Мирний, IV, 1955, 221). Словник української мови: в 11 томах….