На письмовому столі лежать три розпиляні людські черепи, поруч з газетами, ручками, мобільним телефоном і російською п’ятирублевою купюрою. Вони ж пластмасові, чи не так, кажу я, розмірковуючи, і торкаюсь пальцями одного з черепів. Справді, на дотик це пластмаса.
Проект “Наші люди” долає нові кордони, і цього разу наша зупинка в столиці Польщі, красуні Варшаві.
Сьогочасне літературне прямування I Був час, коли Україна й Великоросія мали і могли мати одну загальну літературу, і той час тягнувся довго й довго, кілька сотень літ. Найдавніший період літератури на Україні був візантійсько-болгарський. Давній Київ був тодішнім літературним центром. Християнство поперед усього перейшло з Греції в Київ, а з християнством перейшло з Греції та…
Питання про становище москвофільства в Галичині, завдяки розвоєві випадків у нас і в Росії, чимраз різкіше і ясніше сходить на властиву дорогу, з питання політичного робиться питанням етичним.
Коли я приземляюся в Сімферополі через півроку після тих подій, аеропорт уже не міжнародний.
Цього тижня “Наші люди” після Чорногорії і Хорватії вперше опинилися у Сербії.
Українською має бути не форма, не барва, а зміст. Українською має бути мова, культура, світогляд. Інакше це – не Україна, а лише імітація, аватар, симулякр…
Більшість містян регулярно користується громадським транспортом, і досить часто це – трамвай. Це екологічний, недорогий і (за задумом) зручний засіб пересування.
Рано-вранці в п’ятницю 28 лютого 2014 року будівлю міжнародного летовища в Сімферополі в Криму оточують п’ятдесят озброєних людей у зеленій формі без розпізнавальних знаків.
Проект “Наші люди” триває, і цього тижня нас знову занесло в Хорватію.