0
0
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл, який брав участь в Об’єднавчому соборі українського православ’я 15 грудня і претендував на пост предстоятеля нової церкви, заявив, що на нього тиснули, аби він зняв свою кандидатуру на виборах.
«Тиск полягав у тому, що патріарх Філарет поставив умову: якщо я не знімаю своєї кандидатури на предстоятеля, він не піде на собор», — пояснив митрополит Михаїл у коментарі Громадському.
Зазначимо, що вранці 15 грудня перед початком Об’єднавчого собору представники УПЦ КП, до якої належав і сам Михаїл, зібралися на загальні збори у церкві Теплої Софії. Ця святиня розташована на території комплексу Софії Київської, де і відбувся згодом сам собор. Там Київський патріархат мав самоліквідуватися.
«Ми не могли, маючи існуючу конфесію, ставати учасниками іншої. Коли б ми — Українська православна церква Київського патріархату, були як церковна організація розпущені, тоді отримали б право створювати іншу інституцію — Православну церкву України», — пояснив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
Саме на зборах щодо ліквідації УПЦ КП, за словами митрополита Михаїла, і пролунали заяви.
«Він (Філарет — ред.) заявив, що є ще один кандидат від Київського патріархату (окрім Епіфанія, кандидатуру якого підтримував сам Філарет — ред.), який переможе на виборах. Вони дослідили, що я переможу на виборах. А цього допустити не можна. Мусить перемогти Епіфаній», — пояснює причини затримки початку Об’єднавчого собору 15 грудня митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
За його словами, «патріарх Філарет казав, що якщо я не зніму своєї кандидатури, то він не розпустить Київський патріархат і з частиною єпископату покине собор».
«Я відмовився від участі. Бо уявіть собі: я перемагаю, стаю предстоятелем нової церкви і залишаюся з частиною єпископату. Інша частина на чолі з Філаретом буде окремо. І ситуація залишиться незмінною, як і до собору. Буде і далі дві окремі церковні структури. Тільки одна з них матиме назву — Православна церква України. А інша так і залишиться Київським патріархатом. І далі був би розкол», – пояснив владика Михаїл мотив своєї відмови від участі у виборах предстоятеля.
Однак, попри відмову від участі, митрополит Михаїл таки потрапив до другого туру виборів предстоятеля, оскільки у першому турі відбувалося рейтингове голосування. Іншими словами — існував список із усіх присутніх єпископів, за кого і голосували усі присутні. У підсумку було сформовано список із трьох єпископів, за яких було віддано найбільше голосів. Ними стали владики Епіфаній та Михаїл із Київського патріархату та владика Симеон із Московського.
«Розумієте, я не висував своєї кандидатури. Це інші єпископи підтримали мене. Це були архієреї і з Київського патріархату, і автокефальної церкви. Про підтримку заявляли навіть присутні представники Московського патріархату. Але і тут мене змусили відректися від претендентства», — заявив владика Михаїл.
Відтак у третій тур обрання предстоятеля нової церкви потрапив інший священнослужитель з числа присутніх – єпископ Вишгородський і Подільський Володимир з Української автокефальної церкви (УАПЦ).
«Нині я розповідаю про цю ситуацію, адже хочу розповісти правду. Цей тиск вчинявся публічно, на очах інших присутніх на соборі. Але одразу при цьому хочу наголосити: я поважаю обраного предстоятеля – владику Епіфанія, та готовий надалі із ним спільно розбудовувати Православну церкву України. Головне не хто її очолив, а що вона відбулася», – підсумував розмову владика Михаїл.
На запитання, що означає цитата про «бажання стати предстоятелем», про яке митрополит Михаїл заявив на прес-конференції 18 грудня у Луцьку, владика відповів: «У житті всяко буває. Невідомо, скільки людина проживе. У цьому бажанні не слід шукати нічого поганого».
15 грудня на Об’єднавчому соборі в Києві створили Православну церкву України. Предстоятелем Української помісної православної церкви обрали митрополита Переяславського та Білоцерківського Епіфанія, представника УПЦ КП.
Тепер новий очільник Православної церкви в Україні поїде до Константинополя (Стамбул) та 6 січня отримає від Вселенського патріарха Варфоломія томос — грамоту про створення єдиної автокефальної церкви в Україні. Таким чином, процедуру отримання церковної незалежності буде завершено.
