0
0
Звичайний українець не розуміє, чому держава Україна покинула напризволяще співвітчизників у Криму.
Тобто, все зрозуміло: Крим – тимчасово окупована територія України, держава якимись невідомими методами намагатиметься повернути його до складу України тощо… Якщо нинішні українські керманичі кайфують від слів ештонів, що вони захоплюються нашою витримкою – нехай кайфують. Можна зрозуміти, чому вони не зважилися ввести додаткові військові сили на Крим. Незрозуміле інше: чому, відмовившись збройно захищати українців на Криму, Україна не забирає їх з окупованої території? Чому кілька десятків відчайдухів змушені без жодної підтримки самотужки захищати майно української держави, ризикуючи життями, а яценюки й турчинови тим часом плескатимуть їм у долоні і – нічого не робитимуть?
Два-три роки тому, коли час від часу спалахували усілякі війни між Росією та Україною, я на різних сайтах і в соцмережах спілкувався з багатьма “українцями Криму”, “рускоязичними укрАінскими націоналістами”. Вони навперейми репетували, що “нехай путін тільки прийде! Ми його тут, на Криму, зубами гризтимемо!”
Путін прийшов. Де всі “герої”? Стоять у черзі по російські паспорти?
Я не підтримую Тимошенко у тому, що не можна відмикати газ, воду і електроенергію Криму, бо там буцімто якісь міфічні “громадяни України”. Немає. Всі громадяни там російські, і вони це чітко показали протягом цих останніх трьох тижнів.
“Зелені чоловічки” – усі ж знають, хто вони насправді такі – катують тих нечисленних прибічників України, які ще лишилися на Криму. Ріжуть вуха, саджають на електричні стільці, душать, б’ють… Україна мовчить.
Жоден громадянин України не може покладатися на свою державу, не може сподіватися, що його держава його захистить. Ну, хіба може Юлія Тимошенко… Усі інші можуть розраховувати тільки на власні сили.
Якщо вже не захищаєте – хоч заберіть їх із Криму до України. До того, що ще залишилося від України…
Володимир Криницький
