0
0
Азовське море залишається не лише однією з “гарячих” точок російсько-української війни, але й місцем потенційного загострення бойових дій.
Російське керівництво цілком здатне не тільки різко посилити свою військову присутність в Азові, а й спробувати повністю взяти його під свій контроль.
Що Україна може вчинити для зміцнення своїх позицій в Азовському морі, Українському Простору розповідали експерти.
Україна має вживати різнобічних заходів, вважає Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:
“Збільшення військової присутності обов’язково змінить ситуацію в Азовському морі. Але проблема у тому, що Україна не має ресурсів, щоб довести присутність хоча б до паритетного співвідношення з Росією у найближчі 10 років.
Тому, не відкидаючи військово-морської складової, варто задуматись над посиленням інших.
Звичайно, не варто відкидати міжнародного політичного та юридичного тиску, у тому числі й відстоювання прийнятого в резолюції ПАРЄ рішення про розширення моніторингової місії ОБСЄ на територію Азовського моря та допуск постійних спостерігачів до контролювання проходу суден у Керченській протоці”.
Але, на думку експерта, найголовніше завдання України – перехід від оборони до наступу в інформаційній війні.
“Обороноздатність країни – це не лише її економічна та військова потужність, але й певний імідж, символічна військова могутність. Наступ у символічному вимірі передбачає уже не відповіді на російські інформаційні випади, але й ведення «війни за мізки» на території противника. Розпочинаючи від формування недовіри до влади і завершуючи стимулюванням відцентрових процесів всередині Російської Федерації. Підрив внутрішнього суверенітету влади – один з головних чинників перемоги над ворогом. На жаль, поки що влада психологічно не готова до такого розвитку подій”, – наголошує експерт.
2019 рік буде складним через масоване втручання Росії у внутрішні політичні процеси в Україні.
“Проблемним у 2019 році буде те, що Росія в передвиборчий період (і на березень, і на жовтень) не стимулюватиме загострень всередині країни, оскільки її кандидати орієнтуються на меседжі швидкого миру (читай – капітуляції) з Росією. Тому вона не зацікавлена у посиленні антиросійських тенденцій у громадській думці. Відповідно і в Азовському морі до жовтня вони можуть грати на примиренні, вдаючи, що формально дотримуються рекомендацій ПАРЄ. Але це означає лише одне – в разі не входження проросійських сил до владної коаліції у новому парламенті, Росія вдасться до загострення конфлікту в Україні, у тому числі й блокади Азовського моря”, – вважає Богдан Петренко.
Посилення позицій в Азові – одне з життєво необхідних завдань. Політолог Роман Соломонюк бачить тут три ключових чинники:
“В сучасних умовах ключовими факторами є три:
1. Нарощення військової присутності (у середньостроковій перспективі).
2. Створення потужного ракетного комплексу для протидії морським силам (у короткостроковій перспективі).
3. Активне залучення військових сил союзників (у короткостроковій перспективі)”.
Генеральний директор консалтингової компанії “Якість гарантовано” Єгор Шишенок акцентує увагу на ролі НАТО й інших міжнародних інституцій у гарантуванні безпеки Азова, а також необхідності зміцнення підрозділів ЗСУ:
“Для зміцнення позицій в Азовському морі першочерговим завданням є посилення підрозділів ППО уздовж всього узбережжя та вглиб країни. У разі повномасштабного наступу РФ, першою піде їх авіація, завданням якої буде зачистити прибережну зону для подальшої висадки десанту, а також проходження наземних військ з боку Новоазовська. Ідеальним варіантом було б довготривале розміщення в Азовському морі кораблів НАТО, бажано в портах Маріуполя, Бердянська та біля прибережних населених пунктів. Безсумнівно, що російський десант почне висадку у місцях де багато цивільного населення і де він не буде ліквідований українською артилерією. Проте шанси на те, що росіяни пропустять кораблі НАТО в Азов, майже дорівнюють нулю”, – каже експерт.
Тому дуже важливо не дати зарубіжним партнерам випустити з уваги події в Азовському морі й загалом Україні.
“З політичної точки зору, головним завданням України є максимально привернути увагу світу до Азовського моря – всі камери телеканалів, супутникове спостереження, наглядачі ОБСЄ тощо мають бачити кожен рух агресора”, – наголошує Єгор Шишенок.
Після захоплення російськими прикордонниками українських військовослужбовців та суден ситуація в Азовському морі залишається напруженою. З нашого боку за офіційними заявами плануються нові проходи суден через Керченську протоку, можливо – з залученням представників ОБСЄ і навіть НАТО.
