0
0
Упоротим касабоізиким не допоможе нічого. Це ті сами лугандони, навіть якщо ПОКИ ЩО вдають, що захищають Україну, волонтерять чи займаються ще якоюсь НЕМОВБИ корисною для України справою. Вони з часом все-одно опиняться на ТОМУ боці, абсолютно за тим же сценарієм, який розвивався після “пісюару” в Сіверодонецьку 2004 року.
Тодішні російськомовні УКРАЇНЦІ, які теж займалися НЕМОВБИ корисною для України справою (“годували Україну” і навіть ЄС) так само вважали себе патріотами України і щиро не розуміли чому ця рузкоізичная “Украіна” нам категорично не підходить. І ради іншої, окрім (ЩОНАЙМЕНШЕ) їх виселити в милу їм рузкоізичную країну НЕ БУЛО. Але розуміли це лише одиниці, а БІЛЬШІСТЬ, засліплена т.зв. європейськими, або християнськими, або загальнолюдськими “цінностями” називали тих поодиноких реалістів нациками, фашистами, совками, печерними патріотами, зашореними орками, борщовими шароварниками тощо тощо тошо… У підсумку печерно-шароварні нацики виявилися абсолютно праві, але перший удар тих “колишніх патріотів України”, яки “раптом” стали лугандонами і керовані, навчені і озброєні нашими північними “братами”, довелося на себе взяти саме їм.
Для чого я це все пишу? Мій “крик душі” адресований не цим “ново-лугандонам”, бо, як я зазначив з самого початку – це відрізаний клапоть.
Я звертаюсь до ТИХ САМИХ “захисників всяких прав”, які НАВІТЬ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ приходять підтримати всі язикосрачи, абсолютно не усвідомлюючи паралелі між ситуацією 2004-го року, яка могла вирішитись на користь України способом жорсткого реагування (але натомість “реалізувалася” у вигляді окупованих територій і тисяч смертей патріотів) і ситуацією 2016 року, коли ворог продовжує далі розхитувати ситуацію, готуючи подальше просування, навіть не коригуючи сценарій, який себе чудово зарекомендував.
Тож шановні МИРОЛЮБНІ й СПІВЧУТЛИВІ українці!
Прошу вас спробувати усвідомити кілька простих насправді речей:
1) “Російськомовний українець” – це безумовний НЕГАТИВНИЙ наслідок тривалої окупації, є травматичним СВІДОЦТВОМ цієї окупації і ніколи не зможе нормально співіснувати з українцями, допоки в Україні домінують інши окупаційні “релікти”: споганена освіта, відсутність націонал-патріотичного виховання, використання московської мови в бізнесі, ЗМІ, розважальних проектах, радіо і телеефірі. “Ходіння на поводу” у нього – це, як мінімум, фіксація ганебного для українця стану. Але насправді це плацдарм для подальшого наступу “рузге міра”, бо:
2) “Російськомовний українець” за своєю життєвою позицією і, відповідно, за наслідками, яки він несе для безпеки Держави, поділяється на 2 основні категорії: ІНДИФЕРЕНТНИЙ російськомовний українець і УПОРОТИЙ КАСОБОЯЗИКИЙ МАЛОРОС. Перший здебільшого зайнятий своїми шлунково-кишковими справами, але цілком може справді воювати на сході, волонтерити,бути активістом чи просто працювати ЗАГАЛЬНЕ БЛАГО. На питання про його російськомовність, він без пафосу й істерик відповідає: “хлопці, я цілком розділяю вашу позицію, але вибачте: а) не можу наважитись б) не хочу виглядати азіровим в) вже працюю на питанням г) не маю мовного середовища, щоби підтримало мене д) вже не в тому віці, щоби робити рішучи кроки е) тощо. Тож позицію розділяю, діти вчаться, слава Україні!”
Але другий типаж належить до зовсім іншої категорії, яку миролюбні й добродушні в упор не можуть розпізнати як ворога України. ТОЖ:
3) Боротьба за українську Україну йде не за пригноблення чи знищення інших національних меншин, але за знищення явища МАЛОРОСА, який бажає (свідомо чи несвідомо) зафіксувати постокупаційний стан української МЕНТАЛЬНОСТІ ВЗАГАЛІ – не тільки в мовному питанні, що, повторююсь, створює плацдарм для подальшого наступу рузге міру, який, безумовно готується.
Тож шановні україномовні чи російськомовні (тимчасово) патріоти – заступники “права разгаварівать на любом язикє”, “рускаязичний украінєц” завжди матиме самореалізацію всередині своєї громади, абсолютно на тому ж рівні, як і всі інши нацменшини (багато з яких, до речі, справді потребує нашої допомоги), але ламаючи списи за безмозких “принципових маларосів”, ви зовсім не захищаєте права цих людей… Ви захищаєте своє “право” бути репресованим, піддатися черговому голодомору, опинитися на Соловках чи в Сибіру, ховатися в підвалі від “братніх” градів та ураганів.
Чи цієї долі ви хочете для себе? Чи цієї долі ви хочете для СВОЇХ ДІТЕЙ?
