0
0
У самому центрі Києва, на Подолі, зачаїлася непримітна вуличка з цікавою назвою, цікавими будинками й непевним майбутнім.
Вулиця Олегівська пролягла на схилі гори Щекавиці від Нижнього валу до Лук’янівської. Колись на цьому місці була просто стежечка, що вела на гору, далі тут проходив шлях до Щекавицького кладовища (частково збереглося до наших днів). Вулиця, яка утворилася тут у XVIII столітті, отримала назву Погребальної.
За переказами, які зафіксувалися у кількох списках “Повісті минулих літ”, на Щекавиці знайшов останній прихисток легендарний князь Олег. На честь цієї напівміфічної постаті 1869 року вулицю названо Олегівською.
На Олегівській, 10, у будинку Дмитра Федоріва, протягом багатьох років збиралися відомі діячі українського національно-визвольного руху, тут відбувалися збори Української Гельсінської спілки. А 7 січня 1988 року в його помешканні відбувся організований Українським культурологічним клубом перший громадський вечір пам’яті ще забороненого Василя Стуса, де пролунали доповіді Михайлини Коцюбинської, Євгена Сверстюка, Зіновія Красівського, Василя Ґурдзана, Степана Сапеляка, Вячеслава Чорновола, Олеся Сергієнка, Михайла Гориня. І все це – попри пильний нагляд КГБ і загрозу арешту.
На горі в радянські часи розташовувалася радіотехнічна споруда, звана в народі “глушилкою”. Спецслужба глушила радіосигнали закордонних станцій, а доступ до цієї частини гори був обмежений. Зараз на тому місці стоїть вежа мобільного й радіозв’язку, а навколишній пустир поступово забудовується багатими будиночками.
Будівництво не лише знищило культурний шар поховань Х-ХІІІ століть, які археологи досліджували ще в другій половині минулого століття, але й загрожує знищити підмурівки києво-руської доби.
Біля давньої магометанської частини кладовища мусульманська громада Києва отримала дозвіл збудувати мечеть, і зараз там виріс цілий релігійно-культурний комплекс.
На жаль, логіка перебігу подій підказує, що історичній Олегівській навіть у такому кастрованому вигляді жити залишилося недовго. І старовинні будинки, і давньоруські археологічні пам’ятки досить скоро стануть жертвами будівельного буму.
Володимир Криницький
