0
0
У шести країнах НАТО недавно відкрилися військові координаційні центри Альянсу. З цих країн три – Польща, Румунія і Болгарія – за часів Холодної війни входили до очолюваної Радянським Союзом Організації Варшавського договору. Інші ж три – Естонія, Латвія і Литва – в ті ж роки перебували у складі СРСР.
Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг з цієї нагоди зазначив: «Сорок років головною метою НАТО було забезпечення стримування в Європі. Холодна війна закінчилася, впала Берлінська стіна, і замість того, щоб вийти з цього всього, ми змінили територію впливу. А тепер ми повертаємося».
Що означає посилення присутності Північноатлантичного альянсу в країнах Східної та Центральної Європи для зміцнення обороноздатності цього регіону? І чи здатний Альянс відобразити зовнішню агресію? Адже сам Йенс Столтенберг, не називаючи конкретно найбільш ймовірного противника, зауважив: «Що нам потрібно в Європі, так це більш потужні і забезпечені за останнім словом військової справи війська для колективної безпеки, а також можливості для проведення дорожчих і потужніших потужних операцій, ніж це було в Афганістані».
Науковий співробітник Міжнародного Центру оборони та безпеки в Таллінні Калев Стоіцеску нагадав, що головним завданням НАТО є спільна оборона країн, які входять до Альянсу. Після закінчення Холодної війни і розпаду СРСР країни блоку вважали, що небезпеки зі Сходу більше немає, і почали роззброєння. Процес скорочення чисельності армії торкнувся і тих західних країн, які в НАТО не входять – Швеції та Фінляндії.
«Навіть після війни в Грузії, – каже Калев Стоіцеску, – країни НАТО не зважилися посилити оборону на своєму східному фланзі. Навпаки, такі країни, як Франція і Німеччина намагалися якнайскоріше відновити стосунки з Росією за принципом “business as usual”, ніби нічого не сталося».
У той же час сама Росія ухвалила масштабну програму озброєння і стала проводити великі військові навчання (такі як “Захід-2009”) по кілька разів на рік. Естонський експерт відзначає, що одночасно в Росії значно посилилася антизахідна риторика, а військові навчання показували наміри Москви бути готовою до наступу на Європу, і в першу чергу – на країни Балтії.
Незалежний військовий аналітик Павло Фельгенгауер в розмові з кореспондентом «Голосу Америки» зазначив, що, проводячи подібні навчання, Росія порушує підписаний нею «Віденський документ щодо заходів довіри». Ця угода була укладена всіма країнами-учасницями ОБСЄ 1990 року, і згодом тричі оновлювалася.
«Починаючи з того моменту, як міністерство оборони очолив Шойгу, ці навчання носять характер раптової перевірки, які, звичайно, порушують довіру. Оскільки, з одного боку, це справді може бути перевірка, а з іншого – початок агресії», – пояснює Павло Фельгенгауер.
У відповідності до Віденських домовленостей існує низка строгих обмежень. Наприклад, не можна проводити масштабні навчання із залученням понад 40 тис. військовослужбовців частіше, ніж раз на три роки. Росія, за оцінкою експерта, проводить такі навчання три-чотири рази на рік.
«Крім того, про них потрібно попереджати за рік з гаком. Ні того, ні іншого Росія не робить. Щоправда, стали проводити брифінги для іноземних аташе, але це все одно порушує Віденські угоди», – підкреслює Павло Фельгенгауер, і робить висновок, що ні про яку довіру в такій обстановці говорити не доводиться.
Країни НАТО після анексії Криму і військових дій на Донбасі просто не могли дотримуватися колишньої лінії поведінки, тому одноголосно було вирішено посилити оборону країн, що безпосередньо межують з Росією або поблизу її західного кордону. При цьому, на думку експерта Міжнародного Центру оборони і безпеки, це посилення носить в основному, символічний характер: «Досі союзники направили в ці країни більше прапорів, ніж військових сил і коштів», – іронічно зауважує він. «Якщо Росія відновить військові дії на Донбасі, або намагатиметься дестабілізувати обстановку в Україні шляхом провокацій, нам буде зрозуміло, що зростає і загроза щодо країн Балтії, і потрібно буде вживати серйозні кроки з боку НАТО для забезпечення всіх учасників Альянсу», – підкреслює Стоіцеску, і нагадує, що НАТО є оборонним союзом, і його зміцнення в Східній Європі не несе ніякої військової загрози східному сусідові. «Як може піхотна рота в 150 осіб становити небезпеку для Росії?», – наводить приклад Калев Стоіцеску. «У нас, – продовжує він, – є право на забезпечення своєї безпеки шляхом зміцнення обороноздатності, навіть якщо президенту Путіну це не подобається».
«Повернення довіри і відновлення нормальних взаємин стане можливим, якщо в Кремлі будуть поважати суверенне право України на здійснення свого вибору і зрозуміють, що повага територіальної цілісності принципово важлива не тільки для Росії, але і для інших країн!», – зазначає співрозмовник «Голосу Америки».
Крім того, на думку Калева Стоіцеску, Москві «необхідно закінчувати істеричну антизахідну пропаганду і припинити явно ворожі великі військові навчання». «Але я, на жаль, не бачу, що президент Путін в змозі робити такі кроки, навпаки, він налаштований явно конфронтаційно. У такому випадку, і у нас немає іншого вибору, окрім як бути готовими до того, щоб захистити себе», – підсумовує науковий співробітник Міжнародного Центру оборони та безпеки в Таллінні Калев Стоіцеску.
У посиленні присутності НАТО зацікавлені і дві інші країни балтійського регіону – Латвія і Литва. Президент Литовської Республіки Даля Грібаускайте зазначила, що створення логістичних центрів Альянсу в регіоні «дає чіткий сигнал, що жодного з членів НАТО не залишать на самоті». А посол Латвії в НАТО Маріс Рієкстіньш недавно із заклопотаністю сказав: «Якщо ми не будемо вкладати в свій захист, ми не тільки себе обдуримо, але і створимо собі загрозу ».
Позиція країн Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) наразі не настільки узгоджена. Як зазначив у коментарі для «Голосу Америки» директор Геополітичного інституту досліджень Росії та Центральної Азії (PAGEO) Антон Бендаржевскій, Польща, а також Румунія «найбільше задіяні в операціях НАТО і в пошуках рішень про захист та безпеку регіону». Що підтверджується розміщенням новостворених логістичних центрів Північноатлантичного альянсу саме в цих країнах. Що ж стосується Угорщини, то, згідно з оцінкою Антона Бендаржевского, для цієї країни «роль НАТО дуже важлива, оскільки Північноатлантичний альянс гарантує захист», але при цьому ніяких додаткових дій влада в Будапешті робити не поспішає. Хоча, на думку експерта, ця підвішена ситуація потроху змінюється, і якщо конфлікт Росії з Заходом не піде на спад найближчим часом, угорська влада буде змушена зайняти більш визначену позицію відносно потенційної російської загрози.
У липні цього року з’явилися повідомлення про створення натовської бази поблизу угорського міста Тата. Правда, вона буде призначатися лише для зберігання військової техніки, а розміщення там постійного військового контингенту не планується. Крім того, є інформація про те, що восени НАТО має намір організувати військовий конвой, маршрут якого пролягатиме з Німеччини в Угорщину. Раніше Угорщина в подібних операціях не брала участь, тепер же угорська армія візьме участь у спільних військових навчаннях по закінченні марш-кидка.
Антон Бендаржевскій також повідомляє, що на початку листопада має бути прийняте рішення про створення військових баз в країнах Центральної та Східної Європи, що входять в Альянс. При цьому прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, якого відносять до умовних «друзів Кремля», виступає проти розміщення такої бази на території своєї країни, тоді як більш орієнтований на євроатлантичні зв’язки президент Словаччини Андрій Кіска торік сам почав переговори з НАТО про створення військової бази біля міста Попрада на межі Високих Татр.
Джерело: Голос Америки
