Була колись така країна – Російська імперія. Була вона сатрапсько-самодержавна, але на кінець ХІХ століття навіть у ній стали відбуватися зміни.
Світ рухався вперед, сякий-такий прогрес наздогнав і Росіюшку. Чимало розумних, чесних і освічених людей прагнули змінити імперію, піднести її до кращих зразків суспільно-політичного життя. Так еволюційним шляхом з’явився парламент, конституція, партії, свобода совісті, свобода віросповідання і багато іншого. Вади нікуди не зникли, але їх поступово вчилися заганяти в глухі кути й нейтралізовувати. Поступово. Еволюційно. Без значних жертв.
Не всіх влаштовував такий шлях, і стався 1917 рік. А потім настав 1918-й, коли розумних, чесних і освічених, які конкретними справами змінювали країну на краще, революціонери назвали ворогами й заходилися нищити.
Торік була революція, а зараз – 1918-й: розумних, чесних і освічених оголошують ворогами. Не брав участі в штурмі Зимового – ворог. До клітки. Не вихваляєш головного революціонера – ворог. Поламати руку в жандармській кареті й кинути до клітки. Висловлюєшся проти ініційованих революціонерами законів – ворог. Звинуватити у теракті та замаху на імператорську особу й засудити до довічного у клітці. Протестуєш проти знищення рідної мови – ворог. Можна просто назвати рагулем, але краще побити, звинуватити у теракті та замаху на імператорську особу й засудити до довічного у клітці.
1918-й – рік, який може тривати навіть 70 років…
Володимир Криницький