0
0
Сьогодні виповнюється 90 років відомій українській письменниці й актрисі Дімі.
Діамара Олексіївна Ходимчук (Комілевська) народилася 31 жовтня 1925 року в Ромнах на Полтавщині в акторській родині. Батько Олексій Ходимчук походить з Київщини, закінчив театральне училище імені Лисенка. Талановитого студента взяв до свого славного театру «Березіль» Лесь Курбас. Олекса одружується з актрисою Наталею Пилипенко, у них народжується дочка Діамара. 1926-го разом з «Березолем» родина переїжджає до Харкова.
У середині 1930-х Олекса очолив робітничо-колгоспний театр Вінницької області, прагнув знайомити глядача з українською театральною класикою. У репертуарі театру були вистави «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Маруся Богуславка», «Маруся Чурай». Мабуть, це й не сподобалося всесильному НКВС, і в листопаді 1937 року під час гастролей театру в Тульчині Олексія Ходимчука заарештували.
У київській в’язниці тортурами з нього вибили зізнання, буцімто проводив він підривну діяльність і брав участь у націоналістичному підпіллі.
4 січня 1938 року Олексія Ходимчука розстріляли, майно його конфіскували. Його дружина Наталя Пилипенко з дочкою зосталися без засобів для існування, перебивалися випадковими заробітками.
Потім почалася війна, Діамару вивезли на примусову роботу до Німеччини. Мама поїхала услід за нею. Після війни, опинившись у Парижі, Наталя організувала Український театр, у 1950 році стала режисером-постановником вистави «Гайдамаки» за Шевченковою поемою.
У виставах Українського театру брала участь і Діамара. Приблизно тоді ж написала п’єсу «Пересаджені квіти» про життя української діаспори. Значно пізніше, вже на початку ХХІ століття, ще одна донька України Галина Змієнко-Сенишин назве так книжку своїх статей – «Пересаджені квіти України». А сама Діма виконала в п’єсі роль однієї з пересаджених квіток – української емігрантки. Тоді ж друкується в різних виданнях – наприклад, 1954 року журнал «Веселка» у числі 4 подав Дімин вірш «Юрко», а наступного року у числі 8 – вірш «Настусина хитрість».
1959 року Наталя Пилипенко та Діамара переїхали до Нью-Йорка. В Америці Діма поринає в українське культурне життя. Її вірш посідає призове місце в конкурсі текстів для дитячих пісень (іншими переможцями були Леонід Полтава та Ганна Черінь). У конкурсі брала участь як Олекса Крига (Свобода. – 1959. – 25 липня). Діамара багато працює для дітей: зустрічається з ними, читає, часто разом з Леонідом Полтавою. Спільно з Лесею Храпливою записує платівку «Послухайте, діти!» (Свобода. – 1972. – 19 вересня).
Про страшну батькову долю Діма довідалася аж на початку 1990-х, коли Надія Світлична, сестра поета Івана Світличного, привезла з України відомості з розсекреченого архіву КДБ.
Ось що пише про письменницю українська діаспорна преса: «Живе на сьомому поверсі в будинку без ліфта в центрі Мангеттена українська поетеса Діма, Діамара Іванівна Ходимчук. <...> Поетеса з чутливою, ніжною душею, відкритим до чужого болю серцем, зором, що вбирає непомітну звичайному оку красу, поетеса, яка щемно закохана в природу. Перша збірка її віршів вийшла 1947 року з назвою «Волошки» у Парижі. Вона була дуже природна для 22-літньої авторки зі ще зовсім дитячими, але милими поезіями, як зазначав Ігор Качуровський, котрий стежив за творчим зростанням поетеси, бо читав і другу її збірку «Росяні зорі» (1952, Мюнхен), і третю «Мить» (1955, Париж), і четверту – «Третій берег» (1963, Нью-Йорк). Критики відзначали свіжу і яскраву образність (В. Чипленко), уміння кількома, чи й одним словом, підкреслити рису або настрій (Левко Ромен)»…
Пише Діамара Ходимчук під псевдонімами Діма, Олекса Крига, Діамара Комілевська, Карпо Кропива.
Від щирого серця вітаємо ювілярку і бажаємо наснаги й здоров’я, адже на світі чимало людей її поважає і любить.
