У неділю відбулися дочасні парламентські вибори в Сербії, де владна партія прем’єр-міністра Александра Вучича розраховувала отримати народну підтримку для завершення курсу на Євросоюз.
Чи вдалося владній коаліції домогтися свого і які можуть бути наслідки виборів, ми запитали у відомого сербського журналіста Александра Васовича.
“Перемога СПП (Сербська прогресивна партія, політична сила, голова якої – чинний керівник уряду Вучич. – ред.) була очікувана, але цього разу вона здобула трохи менше голосів, ніж на минулих виборах. Частина голосів перейшла до Сербської радикальної партії, лідера якої Воїслава Шешеля незадовго до виборів виправдав Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії. Іще частина відійшла до правої коаліції ДСС/Двері. Подолала прохідний мінімум і ліберальна партія колишнього міністра економіки Саші Радуловича Dosta je Bilo.
Вважаю, що СПП Вучича й соціалісти міністра закордонних справ Івіци Дачича далі провадитимуть угоди з МВФ та торуватимуть шлях в ЄС. Особливих змін не буде, крім того, що трохи збільшиться частка опозиційних сил в парламенті.
Що ж до самої коаліції, то соціалісти з 11% найімовірніше знов увійдуть в коаліцію з СПП, оскільки практика показала, що комбінація “прогресистів” з їхнім проєвропейським курсом і соціалістів, які виступають за тісні зв’язки з Росією, особливо в енергетичних питаннях, досить працездатна. Це цілком відповідає “генеральній лінії” державної політики курсу на ЄС і добрих стосунків з РФ і Китаєм.
Не думаю, що будуть якісь серйозні зміни в зовнішній політиці. Триватимуть переговори Сербії та ЄС щодо членства, цього року мають початися обговорення кількох наступних розділів угоди. Політика щодо України в частині визнання територіальної цілісності залишиться незмінною, як, утім, і негативне ставлення до санкцій проти Росії.
І з новим урядом Сербія навряд чи зблизиться з НАТО, дотримуючись проголошеної конституцією нейтральності, але не відмовлятиметься від співпраці за програмою “Партнерство заради миру”.
Переконаний, що Сербія найближчим часом не визнаватиме незалежності Косова, але, скоріше за все, таки піде на імплементацію окремих частин Брюссельської угоди (між Сербією і Косовим. – ред.) задля нормалізації стосунків. Будуть певні проблеми у відносинах з Хорватією, але є надія, що за допомогою ЄС уряд зможе їх подолати – усе ж таки, загострення взаємин у регіоні нікому не потрібне.
Найбільшою проблемою нового уряду буде необхідність здійснення економічних реформ, а це передбачає банкрутство й продаж великих державних підприємств та скорочення робочих місць. Уряд Вучича має рік або два на ці заходи, а надалі повинен буде зосередитися на спробах домогтися економічного зростання, низької інфляції, зменшення дефіциту бюджету й зовнішнього боргу перед наступними виборами, що тепер мають відбутися 2020 року. Бачиться так, що тепер Вучич скористається повним 4-річним мандатом, і до наступних виборів має намір підійти зі стабільною економічною ситуацією і завершеними переговорами з ЄС.
Проблеми залишаться у дотриманні демократії, свободи слова, і це те, що потребує постійного тиску неурядового сектору й міжнародних організацій, як і опозиції.
Не думаю, що присутність радикалів у парламенті могла б щось дуже змінити, окрім деяких різких випадів проти Хорватії, Косова чи Боснії, які все ж таки можуть стати серйозною проблемою для уряду Вучича”.