Більшість містян регулярно користується громадським транспортом, і досить часто це – трамвай. Це екологічний, недорогий і (за задумом) зручний засіб пересування.
І всі ми з дитинства звикли до саме таких трамваїв – старезних (бо ще 30 років тому вони вже розвалювалися), деренчливих, брудних.
Усі ми бачили трамвайні колії, заляпані незрозумілими виділеннями наших смертельно хворих трамваїв.
Таку колію страшно переходити, бо можна міцно загрузнути в тій брудній каші, що лежить між рейками. Такою колією бридко їхати. Хоча… З часом можна й звикнути.
Так от повернемося до того, чим “ми” відрізняємося від “них”. Трамвай у Празі (один із них такий самий, які їздять у наших містах, але головне – дивімося на колії):
Трамвай у Загребі:
Трамвай у Варшаві:
Усе.
І це не про уряд і не про мерію. Це про всіх нас, які звикли жити в такому… світі. Усе починається із кожного з нас, хто не доносить сміття до урни, а поширюється на комунальне підприємство електротранспорту, якому й на думку не спадає вилікувати трамваї і вичистити колії якщо не до стану варшавських, то хоча б до стану загребських.
Володимир Криницький