0
0
Ні для кого не є секретом той факт, що українці, як нація, знаходяться між двома полюсами, і взяття напрямку на котрийсь із них може серйозно завдати «удару» як східним мешканцям, так і західним. Розбіжність думок, і як наслідок – супротив, полягає не стільки в ідеологічній, скільки в політичній реакції населення.
Тож чому «бандери» хочуть захопити всю Україну, а «донецькі» так хвацько чинять їм супротив? Риторика цього питання криється саме в політичних поглядах керівництва та результаті роботи засобів масової інформації.
Отож, бандери. Ще за часів другої світової війни, коли всі, як здавалось, воювали за незалежність, склалось дуже двояке враження про постать Бандери та його послідовників. Навіть якщо знайти у «Вікіпедії» статтю про Бандеру і прочитати її російською та українською мовами, то хоч написане українською дослівно копіює російську, враження російськомовних читачів будуть разюче відрізнятись від україномовних? Чому? Вся справа в ідеології, яку плекають ще з малечку. Разюче патріотичне виховання, обумовлено тією самою Визвольною, Великою, Вітчизняною війною. Брат ішов на брата, схід на захід, і обумовилось це все тим, що з розповідей дідів, котрі воювали, вкорінились у свідомість громади певні стереотипи. Тож коли політично упереджений мешканець Харкова прочитає, що «в наши дни большой популярностью он пользуется главным образом среди жителей Западной Украины — после распада СССР для многих западных украинцев его имя стало символом борьбы за независимость Украины…», буде зрозуміло, що це прагнення «незалежності України» західних жителів він буде розцінювати як умисне захоплення і подальшу узурпацію влади бандерівцями.
На противагу цим думкам може слугувати лише очевидно утопічний простір ЗМІ. Як повідомляють джерела, людям в різних областях, по-різному освітлюють факти та події, що відбуваються в Україні. Звідси і виходять певні стереотипи, які здатні не лише розділити країну навпіл, а й посіяти зерно ненависті. Для чого за допомогою ЗМІ і фальсифікації інформації налаштовувати людей один проти одного, та кому це потрібно, кожен, за наявності голови на плечах, повинен зрозуміти самостійно.
Ідеться не стільки про протистояння лівого-правого берегу України, скільки про протистояння стереотипів. Звичайно, радикально упереджених є вдосталь усюди, будь це крихітне містечко Коломия, чи місто-мільйонник Дніпропетровськ. Проте, і бандерівців і східничан об’єднує бажання жити краще. Бо насправді західним жителям України, як і східним, байдуже, хто керує державою, головне – щоб робили це без дефолтів та численних фінансових криз, що сунуть країну у прірву безвиході. Наприклад у Франції, члена «великої сімки» (список найрозвиненіших країн світу: прим. автора), високий рівень життя унеможливлює бажання громадян брати участь чи скрупульозно спостерігати за політичними справами власної країни. Тож, мабуть, кожній свідомій людині варто замислитись над цим фактом і не намагатись розпалити власноруч запеклу боротьбу в суспільстві, між виходцями однієї держави.
