0
0
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні. ©
Сергієві на диво вдаються усі. Особливо йому вдаються “анархічні” київські вечори.
Лампи освітлювали цегляні стіни і цілий натовп із захопленням слухав одного з найулюбленіших письменників сучасності. Прихильники не лише вщент заповнили весь двір, дехто з них розмістився навіть на огорожі, — та всі без винятку пильно слідкували за ходом презентації перевидання “Anarchy in the UKR”, куди включена нова частина “Луганський щоденник”, фрагмент нарису автора про два тижні вражень від перебування на Донбасі навесні цього року. Тепер у книзі присутні дві ідейні подорожі Східною Україною з часовим відривом у десяток років.
Під нічним небом говорили про важливе та головне. Про кохання, свободу, війну, про життя та смерть.
На тлі дзвонів Михайлівського собору та музики вінілових платівок, зустріч нагадувала щось на кшталт вільної сучасної проповіді.
Буду відспівувати цю пропащу країну,
Яка розпадається від отрути у власній крові,
Буду нагадувати перехожим про їхню провину,
Буду гризти зубами сутінки паперові.
Обіцяє поет і вкотре дотримується обіцянки. При всій складності ситуації на Сході, творчість Жадана тримає народний тил в здоровому емоційному та ментальному тонусі, не дозволяє забувати про головне та в жодному разі не втрачати людяності.
Сьогодні дуже багато людей піддаються маніпуляціям, що підігрівають ненависть між українцями. Дехто з дивовижною легкістю засуджує жителів Донбасу. Нам усім варто пам’ятати, що війна рано чи пізно закінчиться, а нам зі всім цим жити, наші слова залишаться при нас. Тож будьте пильні.
Оксана Олійник
