0
0
Без сумніву, сьогодні ми переживаємо останні тижні, а, можливо, дні військових операцій на Донбасі. Поразка бойовиків очевидна. Питання лиш – коли і скільки ще жертв повинна заплатити Україна?
Проте невдача плану “м’якої сили” безсумнівна. Росія теж це розуміє і тому уже зараз починається наступ на іншому фронті проти України – дипломатичному. Це і так звані “консультації” між Україною, Росією та ЄС щодо імплементації Угоди про асоціацію (хоча які консультації з Росією тут можуть бути, коли це питання стосується винятково України та ЄС?). Реверанси у бік Росії від Італії (її підтримка проекту “Південний потік”; між іншим, саме Італія головує в ЄС до кінця цього року). А які ж обіцянки, напевно, отримала пані Меркель стосовно дешевого російського газу, аби тільки не було тиску з боку Німеччини на країни ЄС в питанні санкцій проти РФ! Невідомо скільки мільярдів витрачає зараз Х… Путін на лобістів у Європі, але впевнено можна сказати, що мільярди на хабарі в ЄС потрачено не дарма: відмова від введення третього рівня санкцій проти РФ цілком показує позицію ізоляції, або як мінімум дистанціювання ЄС від конфлікту України та Росії.
Тому вже після закінчення АТО уряд України негайно повинен втілювати план відновлення мирного життя в Донецькій та Луганській областях і якомога швидше стабілізувати ситуацію в регіоні. Демонструвати ефективність та надійність української держави жителям Донеччини та Луганщини, а всьому світу – здатність забезпечити мир і стабільність у своїй державі.
Дуже важливо запобігти намаганням Росії провести “російську осінь”, бо ж “українське літо” може так само швидко скінчитися, як і “російська весна”. Бо проблеми, які отримаємо після звільнення Донбасу, навряд чи всі можна буде вирішити до зими, а зважаючи на депресивність регіону – взагалі важко собі уявити кількість роботи, яку потрібно буде виконати як з налагодження управлінння регіоном, так і відновлення його соціальної сфери. А це – передусім кадрові питання як у місцевих органах влади та силових структурах, так і у вищих ешелонах влади, проведення якісних розслідувань та публічних судів над зрадниками української держави в якнайкоротший термін, а також над убивцями що діяли на Майдані, що є важливою частиною вимог суспільства до влади.
Не менш важлива і проблема запобігання гуманітарної катастрофи на Сході та повернення біженців назад у рідні домівки. А це, за даними ООН, 54 тис. осіб (12 тис. із Криму, доля яких взагалі невідомо як складатиметься далі). Зараз і президент, і уряд повинні максимально швидко та злагоджено діяти з метою якнайшвидшої реалізації законів, що приймає, хоч і дуже повільно, Верховна Рада.
Щодо самого парламенту, то це найпроблемніша частина нинішньої державної машини. Адже зараз там люди, які є просто маріонетками колишнього режиму, або зрадники, що максимально гальмують будь-які якісні зміни в державі, використовуючи свій статус. Тому перевибори законодавчого органу необхідні вкрай. Але і за новими правилами, про які ніяк не домовляться депутати, різні “групи впливу” та “групи тиску” з одного боку і громадянське суспільство з іншого.
Зараз також визріває переділ бізнесу в Україні на фоні послаблення позицій Ахметова. Активізувалася боротьба між Коломойським та Фірташем. Прекрасний приклад цього – телесюжети, що вийшли спершу на “1+1” (актив Коломойського) про “російський титановий бізнес Фірташа” та його зв’язки із “сім’єю” та зраду українських інтересів у формі перереєрестрації “Кримсолі” та оборудки із “Кримським титаном”, а потім – каналі “Інтер” (актив Фірташа) “Привет, хамелеон”, де “викрили” лицемірство Коломойського про його патріотизм. Згадали також історію з Укртранснафтою, зв’язки з Курченком, не обійшлося і без критики основного активу Коломойського – “ПриватБанку”. А зараз в мережі почали оприлюднювати буцімто телефонні розмови Коломойського, серед яких остання – розмова з Курченком. І це лише початок, далі нас чекає серйозна боротьба всіх проти всіх за спадок Ахметова, що втрачає свою політичну та бізнесову вагу. І буде вона безкомпромісною. І без Росії в ній точно не обійдеться.
Попереду важкі часи, коли не буде видно, де друзі, а де вороги. Українців чекають серйозні випробування, напевно, найважчі, бо боротися доведеться з самими собою: щоб зламати корупцію, щоб провести необхідні реформи, щоб не допустити формули “жити по-новому, але за старими схемами”. Провести гідні парламентські вибори та вибори місцевих органів самоуправління. І якщо хоч половина вдасться, то це буде справжня перемога України та її народу.
Михайло Ромась
romas.myhailo.edu@gmail.com
