АБИЯКИЙ, а, е. 1. Будь-який, звичайний, нічим не примітний. Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (Іван Котляревський, I, 1952, 268); Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (Степан Васильченко, IV, 1960, 20); //  Байдуже який, перший-ліпший. — Бор ох могорича!…

АБИЯК, присл. Як-небудь, сяк-так, як прийдеться. Латинці зараз ізробили Абияк мари із дрючків; На них Волсента положили І понесли до земляків (Іван Котляревський, I, 1952, 230); — Ох, братці! Лишенька мого Абияк не відбудеш… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78); Розташувавшись абияк, нашвидку, ..Раїса рано лягла в ліжко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Абияк упорала дітей…

АБИ́ЩО, абичого (з прийм.: аби з чого, аби до чого і т. ін.), займ. неознач. Байдуже що, що-небудь, будь-що. Ти будеш там робити абищо, — от, аби не гуляти (Словник Грінченка); Останнім часом Валентин Модестович звик до думки, що Маєвський абичого йому не порадить (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 368); //  у знач. ім. Дрібниця. Мірошник…

АБИ́ЩИЦЯ, і, жін., розм. Річ або справа, що не має ніякої цінності чи значення; дрібниця, дурниця. Це така абищиця, що не варт і казати (Словник Грінченка); Верхівнянські ліси не така вже абишиця (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 41). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.

АБИЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдуже чий, який належить будь-кому. — Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Тарас Шевченко, I, 1951, 126). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.

АБИ́ХТО, абикого (з прийм.: аби в кого, аби до кого і т. ін.), займ. неознач. Будь-хто, хто-небудь, кожний. Побить, то й абихто знайдеться, — от інше діло пожалувать! (Номис, 1864, № 4072); А кому не звісно, що губернатор так аби з ким не поцілується! (Панас Мирний, IV, 1955, 221). Словник української мови: в 11 томах….

АБИКУДИ, присл. Хоч куди, у будь-яке місце. Присутні засміялися, відзначивши, що «баритон» має свою думку і не так спроста погодиться абикуди їхати (Іван Ле, Право.., 1957, 53); //  Без певного напряму. Вийшов Корній з двору за ворота, став, прихилився до стовпа, дивиться абикуди, нічого не бачить, нічого не чує (Леся Українка, III, 1952, 560). Словник…

АБИКОЛИ, присл. Хоч коли, у будь-який час. В Лубенщині.. на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і абиколи (Номис, 1864, № 576). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.

АБИ́ДЕ, присл. Хоч де, у будь-якому місці. Та я абиде захропу (Словник Грінченка); Свої мішки вони складали під лави.., не роздягаючись, сідали абиде, щоб швидше дати перепочинок ногам (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 91). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 3.