Дія роману “Нічия” починається у кінці сімдесятих років ХХ століття на узбережжі Адріатичного моря й обертається навколо життя Данки, дівчини з чорногорської Будви, і її подруги Маші. Вони живуть в чудових і радісних умовах пізньої Югославії (слава югоностальгії!), а на початку дев’яностих через відомі події балканських воєн перебираються до Швеції.
Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст — зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов — лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і рамку…
Почнімо з того, що будь-який художній твір не може цілковито точно передати реальності.
Птахи гинули одна за одною. Останніми згасли лебеді. Похилили шиї і повільно всихали, як нарциси в дідовому саду. Було їх дуже багато, і були вони повсюди.
Ще раз і ще раз повторивши свої побажання, підбадьорювання і поради, гості залишають іменинника й обережно сходять крутими сходами вниз. Там ще затримуються, щось гомонять притишеними голосами, в яких поет чуйним вухом відрізняє голос Михайла. Лазаревський лишає свого слугу на ніч з Шевченком і, видно, дає йому якісь накази. Потім чути стук обережно зачинених дверей…
Стівен Крейн Лейтенантів плащ розстелили на землі й висипали на нього всю пайку кави на роту. Капрали та інші представники відділень прийшли одержати порції для своїх брудних і голодних підлеглих. Лейтенант похмуро й серйозно виконував своє завдання. Він міцно стиснув зуби і раз по раз проводив шаблею по коричневій купі, після чого на плащі залишалися…
Вода – це одна з чотирьох стихій, що здатна давати і забирати життя. Її руйнівну силу найбільше відчувають мешканці міст, поблизу яких є річки. До прикладу, загребці.
На острові завжди літо. Повітря за вікном важке, а непорушні штори поворухнуться, тільки якщо я довго-довго на них дивитимуся. На першому поверсі чується шум. Але бабусі вже давно немає в кухні. Пам’ятаю тільки голос і дотик. Її рука важка, шорстка й тепла.
Сьогочасне літературне прямування I Був час, коли Україна й Великоросія мали і могли мати одну загальну літературу, і той час тягнувся довго й довго, кілька сотень літ. Найдавніший період літератури на Україні був візантійсько-болгарський. Давній Київ був тодішнім літературним центром. Християнство поперед усього перейшло з Греції в Київ, а з християнством перейшло з Греції та…
Випало щастя ознайомитися з уривком нового й дуже розхваленого “роману” братів Капранових, що зветься “Забудь-річка”. Головне враження: очевидно, назва так вплинула на авторів, що вони забули навіть грамотно писати.