0
0
У ювілейний Шевченківський рік українці у Хорватії гідно відзначили 200-ті роковини народження Кобзаря: видавництво “Matica hrvatska” випустило в світ книжку вибраних поезій Тараса Шевченка.
“Taras Ševčenko. Izabrane pjesme / Вибрані поезії” переклала хорватською Антіца Менаць, коментарі уклала Раїса Тростинська, упорядкував та написав післямову Євген Пащенко.
Новим виданням “Matica hrvatska” підтримала традицію хорватської шевченкіани. Свого часу (1863 року) молодий хорватський поет Август Шеноа уперше на південнослов’янських просторах переклав Шевченка (вірш “Розрита могила”) і познайомив хорватських читачів не тільки з українським поетом, а й з Україною. Завдяки Шеноа хорвати дізналися, що Україна – це не Малоросія, як її намагалися представити світові московити. Перекладач мав на меті показати страждання народу, чию землю і все життя захопили сусіди, до того ж – теж слов’яни, і намагаються знищити навіть назву цього загарбаного, але нескореного народу. Це було перше наочне свідчення того, що популярний у Хорватії міф про слов’янське братерство – лише міф.
Згодом 1887 року “Matica hrvatska” видала цілу книжку Шевченкових творів у перекладі Августа Харамбашича.
І ось на відзначення 200-ї річниці від дня народження видатного українського письменника і художника з’явилося нове видання його творів. До книжки увійшли поезії: “Причинна (Вступ до балади)”, “Думка”, “Нащо мені чорні брови…”, “Тополя (Уривок)”, “Іван Підкова (Уривок)”, “Думи мої, думи мої… (Уривок)”, “На незабудь Штернбергові”, “Гайдамаки (Уривок)”, “Вітер з гаєм розмовляє…”, “Розрита могила (Уривок)”, “Сон. Комедія (Уривок)”, “Чого мени тяжко, чого мени нудно…”, “Гоголю”, “Не завидуй багатому…”, “Не женися на багатій…”, “Давидові псалми (12)”, “Заповіт”, “Maленькiй Мар’янi”, “Минають дні, минають ночі…”, “Кавказ (Уривок)”, “В казематi”, “Мені однаково, чи буду…”, “Садок вишневий коло хати…”, “Не гріє сонце на чужині…”, “N. N.”, “Oй гляну я, подивлюся…”, “Тa не дай, Господи, нікому…”, “Пророк”, “І знов мені не привезла…”, “І широкую долину…”, “Туман, туман долиною…”, “Не для людей, тієї слави…”, “За сонцем хмаронька пливе…”, “Закувала зозуленька…”, “У нашім раї на землі…”, “І золотої й дорогої…”, “Неофіти (Уривок)”, “Лічу в неволі дні і ночі…”, “Доля”, “Я не нездужаю, нівроку…”, “Подражаніє 11 псалму”, “Ой на горі роман цвіте…”, “Осія, XIV Подражаніє (Уривок)”, “Молитва”, “Не нарікаю я на Бога…”, “Минули літа молодії…”, “І тут, і всюди – скрізь погано…”, “І день іде, і ніч іде…”, “Тече вода з-під явора…”, “Чи не покинуть нам, небого…” – українською та перекладені хорватською.
Володимир Криницький
